5 ОТРУЙНИХ ЗМІЙ УКРАЇНИ

Гадюка звичайна (Vipera berus (Linnaeus 1758)
Гадюка звичайна (Vipera berus (Linnaeus 1758)

Андрій М. ЗАМОРОКА

Здавалося б, серпентофобія – страх перед зміями, – закладена у нас на рівні інстинктів, але то є не так. Люди бояться цих безногих й тихих істот, що здатні завдати нам смертоносного укусу, і це породжує сліпу і нестримну паніку. Через необачність, а то й звичайнісіньку безпечність іноді трапляються укуси отруйних змій. “Станіславівський натураліст” склав перелік отруйних змій в Україні.

З отруйних змій в Україні розповсюджені лише гадюки. Загалом їх налічується 5 видів: Гадюка звичайна (Vipera berus (Linnaeus 1758), Гадюка степова (Vipera ursinii (Bonaparte 1835), Гадюка Нікольського (Vipera nikolskii Vedmederja, Grubant and Rudayeva, 1986), Гадюка Ренарда (Vipera renardi (Christoph 1861) та Гадюка носата (Vipera ammodytes (Linnaeus 1758), які дуже нерівномірно розповсюджені по країні. Найбільша їх кількість у південних та східних областях – 5 видів, а найменше – в Західній та Північній Україні – 1 вид. Повсюдно в Україні трапляється лише Гадюка звичайна. Вона заселяє усі принагідні території від альпійських лук Карпат на висотах понад 1800-2000 м над морем, до рівнин Причорномор’я і боліт Полісся.

Голова Гадюки Ренарда (Vipera renardi (Christoph 1861)
Голова Гадюки Ренарда (Vipera renardi (Christoph 1861)

Отрута наших гадюк є дуже небезпечною і за своїми властивостями та дією прирівнюється до отрути гримучої змії, проте, укус гадюки є несмертельним і тільки у надзвичайних випадках може призвести до летального наслідку. Це пов’язано з тим, що кількість отрути, яку змія впорскує у жертву, на правду, є мізерною, а її виробництво – енергозатратним процесом, тому гадюка завжди економить свою смертоносну зброю. І за найменшої нагоди намагається утекти або, зачаївшись, перечекати присутність людини. Лише у випадку безпосередньої навмисної провокації зі сторони людини, або якщо людина випадково наступила на цю тварину, вона застосовує останній рубіж оборони – смертоносну отруту. Отрута виробляється двома отруйними залозами, які знаходяться у верхній щелепі та сполучені із порожнистими зубами-іклами. При укусі, отруйні зуби висовуються зі спеціальних мішечків, у яких вони постійно містяться, проникаючи глибоко у тіло жертви, а потужні м’язи, що оточують залозові капсули із отрутою різко скорочуються й отрута під тиском впорскується у жертву. Укус триває всього кілька десятих часток секунди, тому нагадує, радше, сильний удар, аніж, власне, укус.

Гадюка звичайна (Vipera berus (Linnaeus 1758)
Гадюка звичайна (Vipera berus (Linnaeus 1758)

Гадюка звичайна або живородна (Vipera berus (Linnaeus 1758) – найбільш розповсюджена в Україні. Це невеликі змії – максимум 60-70 см, а зазвичай їх довжина варіює в межах 30-50 см. Особливою її ознакою є наявність трьох великих і ряд дрібних щитків спереду від умовної лінії, яка з’єднує передні краї очей. Носові отвори прорізані у носових щитках. Передня частина голови заокруглена. Забарвлення є надзвичайно мінливим – від світло-сірого і блакитного, до мідно-червоного та чорного з темним ромбічним малюнком на спині. Звичайними місцями проживання є добре прогріті узлісся, лісові галявини, лісосмуги, порослі чагарником яри і балки, степові схили з чагарниками тощо.

Гадюка степова (Vipera ursinii (Bonaparte 1835)
Гадюка степова (Vipera ursinii (Bonaparte 1835)

Гадюка степова (Vipera ursinii (Bonaparte 1835) – звичайний вид на території центральних, східних та південних областей України, на західніше Хмельницької та Вінницької областей ніколи не виявлялась. Вид знаходиться під охороною Бернської конвенції, ратифікованої Україною. За розмірами майже така ж як і Гадюка звичайна – 60-65 см. Передня частина голови ледь-ледь видовжена, її краї припідняті. Спереду лобного та надочних щитків добре помітний ряд дрібних щитків неправильної форми. Міжщелепний щиток, як правило, торкається одного із верхівкових. Дихальний отвір прорізаний у нижній частині носового щитка. Забарвлена Гадюка степова у бурі відтінки з темним ромбічним малюнком на спині. З кожного боку тіла наявно по одному ряду невеликих розмитих плям. Темне забарвлення є надзвичайно рідкісним. Трапляється у вкритих чагарником степових балках, ярах, заплавах річок, лісосмуги.

Молодий самець Гадюки Нікольського (Vipera nikolskii Vedmederja, Grubant and Rudayeva, 1986)
Молодий самець Гадюки Нікольського (Vipera nikolskii Vedmederja, Grubant and Rudayeva, 1986)

Гадюка Нікольського (Vipera nikolskii Vedmederja, Grubant and Rudayeva, 1986) – широко розповсюджена на території південних та східних областей України. Раніше її вважали темною формою Гадюки звичайної, проте, детальні дослідження показали її відмінності і приналежність до окремого виду. Це найбільша гадюка України – довжина тіла у дорослих особин становить 76-80 см. Голова велика, ледь випукла, добре відмежована від шиї. Забарвлення чорне з ледь-ледь помітним ромбічним малюнком на спині. Молоді тварини – до трьох років – мають сірувато-буре забарвлення, а пізніше темніють. Особливою ознакою є яскраво-жовте або помаранчеве забарвлення нижньої сторони кінчика хвоста. Живе на узліссях, лісових галявинах лісосмугах складених листяними породами дерев, а у соснових – надзвичайно рідкісна.

Гадюка Ренарда (Vipera renardi (Christoph 1861)
Гадюка Ренарда (Vipera renardi (Christoph 1861)

Гадюка Ренарда (Vipera renardi (Christoph 1861) – єдина з гадюк України, що має природоохоронний статус і занесена до Червоної книги, як зникаючий вид. Поширена дуже нерівномірно, найбільше знахідок відомо з Причорноморської низовини і Слобожанщини. Найбільш північна – це південь Київської області, а найбільш західна – південь Хмельницької. Раніше вважалась східним підвидом Гадюки степової, зараз же виокремлена у самостійний вид, хоча декотрі герпетологи сперечаються про її статус. Живе у полиновому степу, балках з чагарником, лісосмугах.

Гадюка носата (Vipera ammodytes (Linnaeus 1758)
Гадюка носата (Vipera ammodytes (Linnaeus 1758)

Гадюка носата (Vipera ammodytes (Linnaeus 1758) – найбільш рідкісна гадюка України, оскільки трапляться дише в окремих локалітетах у дельті Дунаю на території нашої країни. Особливою ознакою є специфічний виріст на кінчику носа завдовжки 3-7 мм. Довжина тіла коливається в межах 60-70 см. Забарвлення варіює – від майже білого з чорним ромбічним малюнком до мідно-червного з таким же малюнком вздовж спини. Живе у порослих лісом та чагарником балках й долинах рік. Смертельних випадків при укусах Гадюки носатої ніколи не фіксували.

Живляться усі гадюки дрібними гризунами і птахами, а самі є об’єктом полювання для лелек, хижих птахів та ссавців. Таким чином, виконуючи функцію зв’язкової ланки у екосистемах, тому заслуговують на нашу охорону і бережне відношення.

Інші статті за цією темою:

admin Written by:

151 Comments

  1. Андрій
    Червень 1, 2009
    Reply

    Гарна стаття. Раніше з отруйних змій України я знав тільки Гадюку звичайну і степову. А тепер дізнався ще про три види )).

  2. Червень 1, 2009
    Reply

    Це Гадюка звичайна, – на правду, отруйна змія. Бачу, що вилізла на весні. В цей час її отрута найбільш токсична. Не радив би її дратувати.

  3. Оля
    Червень 3, 2009
    Reply

    А коли спарюються уж з гадюкою, то їх плоди теж отруйні?

  4. Червень 3, 2009
    Reply

    Дякую за відповідь!
    а смертельна отрута для людини чи ні? і які взагалі можуть бути наслідки та шляхи їх подолання?

  5. Червень 4, 2009
    Reply

    Олю, вуж з гадюкою спаровуватись не можуть, з тієї простої причини, що вони належать до різних видів, ба, більше, – до різних родин.

  6. Червень 4, 2009
    Reply

    Pazey Andryuk, отрута наших гадюк є смертельно небезпечною. Проте, змія її вводить так мало, що спричинити смерть людини є неможливим, за винятком того, коли організм дуже ослаблений або вражений якоюсь хворобою. Одного мого знайомого була вкусила Гадюка Нікольського, у експедиції, то він навіть не хотів чути ні про яку лікарню, але його таки змусили прийняти протиотруту. Після укусу температура тіла зростає до 40-41-ого градусу за Цельсієм, розпочинається пропасниця. Якщо нічого не робити, то через 4-5 днів усе минеться. Люди помирають, через застосування народних методів лікування – це куди небезпечніше, аніж укус гадюки. Після укусу необхідно менше рухатись, багато пити води, аби нирки швидше вивели отруту і якомога швидше доставити потерпілого до лікарні.

  7. Червень 5, 2009
    Reply

    admin – дякую за корисну інформацію та розгорнуту відповідь! Нічого цього не знав. Мабуть, ще багато людей живуть кіношними штампами.

  8. Червень 8, 2009
    Reply

    Дуже прошу! Для того натхненно й працює “СН”. На правду, більшість людей панічно боїться змій, вважаючи їх чи не найбільшим злом сухопутніх теренів. Насправді ж гадюки дуже полохливі й вразливі створіння. Вони ніколи не нападуть першими, а за найменшої можливості втечуть, аби знайти сховок.

  9. Natasha
    Червень 20, 2009
    Reply

    Як називається змія червоного кольору, яка живе на деревах, в дуплах і падає з дерева на свою жертву? При контакті зі шкірою людини, шкірі починає гноїтися. Зустрічається на Поліссі. Народна назва- падальниця.

  10. Червень 21, 2009
    Reply

    Natasha, я вперше чую про “падальницю”… У цій статті описані усі отруйні змії України – інших немає (окрім тропічних, що утримуються у серпентаріях і тераріумах). Це радше схоже на фолькльор і нагадує розповіді карпатських гуцулів про страшну коротку червону гадюку, яка зрештою, виявилась лише формою Гадюки звичайної… Аналогічна ситуація й з велетенською чорною гуцульською змією – горяни вважають її смертельно отруйною, – хоча то лише Полоз лісовий, який може досягати 2 м вдовжину і не є отруйним. Гадаю, що поліщуки свою “падальницю” просто путають з чимось іншим, можливо з неотруйною мідянкою… 🙂

  11. наталка
    Липень 3, 2009
    Reply

    бачила гадюку степову в івано-франківській області. власне характерний ромбічний малюнок змусив думати, що то вона.

  12. Липень 5, 2009
    Reply

    Важко сказати чи це була гадюка степова. Їх забарвлення дуже мінливе, а ромбічний малюнок характерний для усіх, чи майже всіх гадюк. Для достеменної ідентифікації необхідно дивитись на щитки голови та ряди лусок черева. Гадюку степову так далеко на заході України не реєстрували, можливо Ви її сплутали зі звичайною гадюкою…

  13. Андрій
    Липень 21, 2009
    Reply

    А реально я бачив тупо чорного кольору гадюку біля Ворохти!!!
    Що вона сейозно не отруйна???????????
    І чи правильно перевязувати тугою завязкою місле вище укусу(ну для того щоб отрута не потрапила у серце) ?????????????????7

  14. Липень 21, 2009
    Reply

    Андрію, існує два варіанти чорної змії – це може бути темна форма Гадюки звичайної – отруйної змії, або Полоз лісовий ( http://www.naturalist.if.ua/?p=1890 ) – неотруйна змія. Якби була фотографія, то можна було б визначити…
    Щодо укусів змій і медичної допомоги читайте тут: http://www.naturalist.if.ua/?p=1809

  15. Ольга
    Липень 29, 2009
    Reply

    Мене турбує питання про те, як захистити свій дім та город від плазунів.
    Мій батько мешкає в с. Шкнева Поліського району Київської області. В цьому році в селах району фіксується дуже багато випадків зустрічі людей зі плазунами. В нас на подвір’ї та городі майже кожен день проходять ці неприємні зустрічі (ужі чи гадюки – хто знає?). Дякую Вам за можливість не тільки познайомитись з цими створіннями, а й за можливість спілкуваня. З повагою!

  16. Липень 29, 2009
    Reply

    Пані, Ольго, якогось універсального способу захиститись від плазунів не існує. Змії – чи то гадюки, чи то вужі – пробираються на території, де є для них їжа – це гризуни, жаби усіх ґатунків і видів. Гадюки, за звичай, не наближаються до людського житла. Найчастіше в городах і садках трапляється Вуж звичайний – неотруйна змія з родини Вужів. Його легко можна відрізнити від гадюки за темним забарвленням тіла і жовтими плямами (“вухами”) на потилиці. Якщо у Вас є фотографії надішліть нам на електронну пошту – точно встановимо вид – наша адреса: st-naturalist@rambler.ru

  17. Ольга
    Липень 30, 2009
    Reply

    Дякую, при нагоді сфотографую і надішлю фото. З повагою!

  18. Липень 30, 2009
    Reply

    Гаразд, чекатиму на фото.

  19. Nikifor
    Серпень 12, 2009
    Reply

    Випадок.
    Збирав вночі хмиз для багаття, і мене шось вкусило в ногу через джинси й шкарпетку. Результат – дві симетричні дірочки в нозі в сантиметрі одна від одної і дві каплі крові – навіть не набрякло.
    Регіон – прикарпаття.
    Що ж це мене вкусило?

  20. Серпень 12, 2009
    Reply

    Пане Nikifor, важко сказати, що Вас укусило. Якщо Ви при доброму здоров’ї і шукаєте інформацію у Інтернеті, а не лежите у шпиталі, чи принаймі на прийомі у лікаря, то будьте певні, що то не гадюка. Бо при її укусі набряк був би уже за кілька хвилин, а потім слабкість і пропасниця…

  21. Nikifor
    Серпень 12, 2009
    Reply

    Дякую за вичерпну відповідь.
    та я чув що в них (гадюк) може бути й “холостий” укус.

  22. Серпень 12, 2009
    Reply

    Пане Nikifor, за “холостий” укус нічого не можу сказати бо таких відомостей немаю 🙁 . Але тішуся, що у Вас усе обійшлось.

  23. Dana
    Серпень 13, 2009
    Reply

    Доброго дня! Скинула Вам на електронку фотографію однієї тваринки. Підкажіть будь-ласка, хто це, а то страшно…Зустрілись на стежці весною в Карпатах. Дякую!

  24. Серпень 13, 2009
    Reply

    Моє шанування, пані Dana. Знайдена Вами тваринка належить до родини безногих ящірок – Веретільниць, вид – Веретільниця ламка (Anguis fragilis Linnaeus, 1758). То є неотруйна тварина, тому її боятися неварто.

  25. Dana
    Серпень 13, 2009
    Reply

    Дякую за відповідь. Втішили 🙂

  26. Ігор
    Серпень 13, 2009
    Reply

    Доброго дня,
    одного разу я косив траву в Карпатах,
    змію розрізав навпіл, а звідтам виповзли малі змії.
    Ніхто не вірить. Яка це може бути змія?

  27. Серпень 15, 2009
    Reply

    Пане Ігоре, у Карпатах водиться лише один вид гадюк – Гадюка завичайна. Те, що із розітненої змії вийшли живі дитинчата не є чимось надзвичайним, адже гадюка – це живородна змія. А люди не вірять тому, що не мають достатніх знань про змій, плазунів і природу в цілому… Рідко хто задається метою знайти відповіді на запитання – такі люди мають допитливий склад розуму і заслуговують на повагу. Бажаю Вам успіхів. 🙂

  28. Серпень 15, 2009
    Reply

    Пані Dana, радий, що зміг Вам допомогти.

  29. Вересень 8, 2009
    Reply

    ia zystriv naternopilischuni iak dvi zmii zamalusia liyboviy,odna chornovatoho koliory a dryha rushoho,dovshuna 40sm.vu nepidkashetu scho ce bylo?

  30. Вересень 8, 2009
    Reply

    Пане kolia, скоріш за все Вам трапились звичайні гадюки. Якщо Ви уважно читали статтю, то зауважили, що гадюка звичайна може мати забарвлення від світло-сірого і блакитнуватого до чорного.
    В іншому випадку могли бути також мідянки, для яких притаманне таке забарвлення.
    Також могли бути водяні вужі…

    Якщо у Вас є фото, то надішліть їх на наш емейл ( st-naturalist@rambler.ru ) – ми зможемо визначити вид.

  31. Vasya
    Вересень 16, 2009
    Reply

    Вуж зверху який полністю чорний чи ні?

  32. Вересень 16, 2009
    Reply

    Пане Vasya, залежить від того який вид вужів. Якщо мова йде про Вужа звичайного, то він у 99% випадків зі спини менш-більш темного забарвлення і лише зрідка має слабкий ромбічний малюнок. А якщо про Вужа-рибалку, то забарвлення його спини набагато мінливіше – від однотонного чорного до сірого із ромбічним малюнком (нагадує малюнок гадюки). Прочитати детальніше можна за цією Інтернет-ланкою: http://www.naturalist.if.ua/?p=1890

  33. oleg
    Листопад 13, 2009
    Reply

    У мене у дворі гадюки є особливо весною і літом

  34. Листопад 19, 2009
    Reply

    Пане Олеже, мабуть Ви живете близько біля лісу, або місць їх полювання.

  35. Таня
    Лютий 21, 2010
    Reply

    Доброго дня, Вам! Я студентка біологічного факультету, дозвольте використати вашу статтю з метою повідомити наших студентів про цих дивовижних створінь) ?

  36. Лютий 21, 2010
    Reply

    Пані Таня, прошу дуже, можете використати даний матеріал для свого повідомлення. Не забудьте згадати й “Станіславівський натураліст”. 😉

  37. Таня
    Лютий 22, 2010
    Reply

    дякую) не забуду!

  38. Надія
    Березень 3, 2010
    Reply

    Дуже дякую за цікавий та інформативний матеріал. Зустрічалася з плазунами неодноразово і завжди розходилися мирно. Фото одного з них (хотілося б знати – кого) надіслала вам на мейл

  39. Березень 7, 2010
    Reply

    Пані Надія, на зробленій Вами світлині зображена темна форма Гадюки звичайної.

  40. lena
    Березень 9, 2010
    Reply

    минулого понеділка мій кіт приніс мені подарунок – дохлого горинича. гад був близько 50 см і мав біле пузо. це вуж чи якась гадюка? (львіська обл.) коли вони просипаються?

  41. Березень 9, 2010
    Reply

    Пані lena, а Ви, часом, не звернули увагу на колір спини і голови? Бо колір черева не є критерієм для визначення, а ще краще було б фото.

  42. СВГ
    Квітень 20, 2010
    Reply

    В Украине 3 вида ядовитых змей — гадюка Никольского, гадюка обыкновенная, гадюка степная восточная, и один вид условно ядовитый — медянка обыкновенная (слюна вызывает аллергическую реакцию, ядовитые железы отсутствуют). Носатой гадюки у нас никогда не было. А гадюка Ренарда, как вы пишите, и гадюка степная — это один вид — гадюка степная восточная Vipera renardi (Christoph, 1861)
    Не вводите людей в заблуждение!

  43. Квітень 20, 2010
    Reply

    Пане /пані/ СВГ, маю велику надію на те, що Ви є фахівцем-герпетологом. Якщо то є так, тоді Ви знаєте, що Fauna europea (і не тільки) для України наводить саме 5 видів гадюк, – власне, ті, котрі перелічені у статті. А якщо Ви уважно читали статтю, то там написано, що Гадюка Ренарда раніше вважалась підвидом Гадюки степової, а сьогодні як окремий вид.

  44. СВГ
    Квітень 22, 2010
    Reply

    Уважаемый администратор, «Fauna europea» – не компетентные, в данном вопросе, учитывая изложенную информацию.
    Почитайте, пожалуйста, определители….И публикации украинских герпетологов.

  45. Квітень 22, 2010
    Reply

    Пане /пані/ СВГ, Єврокомісія зібрала під своєю еґідою провідних зоологів Європи (до речі, між яких є і мої добрі знайомі та колеги), інвестувала колосальні кошти у створення чи не найпотужнішої фауністичної бази даних у світі, а Ви одним своїм “не компетентные” перекреслюєте фундаментальну працю сотень фахівців.

    Певна річ, база не є ідеальною – туди ще багато чого не включено, і це нормальний процес, однак, вказуючи Vipera ammodytes для України, а цей вид розповсюджений від Італії до Туреччини і від Греції до Румунії та України, європейські герпетологи, очевидно, мали вагомі чи то літературні, чи то фактичні дані для цього.

    Я не можу судити про Вашу компетентність, та й то не входить у мої наміри, однак, (із власного досвіду знаю), що визначники, здебільшого, є неповними, особливо радянські і їх новіші “копі-пасти”. Літературні джерела і публікації мають таку чудову властивість, як доповнювати один інший і оприлюднювати нову – невідому раніше інформацію. Я не герпетолог, то ж не слідкую за дрібними публікаціями у цій галузі. Особлво цікаво, коли про наші терени пишуть іноземні автори, а зважаючи на значну анґажованість більшості (не всіх, звичайно) українських вчених і їх відірваність від світової науки, як мінімум технологічними перешкодами (у розвинених країнах, сьогодні, ґрунтовна фауністична робота супроводжується молекулярним підтвердженням результатів – українським зоологам до цього ой як далеко…), то цілком ймовірно, що низку публікацій вони просто “проспали”.

    Що говорити про інземні публікації, коли розгортаєш нове видання Червоної книги України, а там “дірки” на місці Галичини, Волині, Буковини чи Закарпаття. Київські самозакохані писаки не змогли “форсувати” Збруч і акуратно проіґнорували сотні публікацій Західноукраїнських зоологів, які, до речі, були подані у Інститут зоології НАНУ… Правильно, сидячи на ґрантових коштах, і здійснюючи “серйозні” експедиції, хіба лиш на Жуків острів, вони вважають себе чи не єдиними українськими науковцями, а усі решту – провінція! А іноді вартує роззирнутись довкола, і трохи струсити пиху…

  46. СВГ
    Квітень 23, 2010
    Reply

    Пане Адміністратор, то може, з’їздимо разом в експедицію, в місця, де на Ваш погляд зустрічається носата гадюка? Якщо ми її знайдемо, прилюдно попрошу у Вас вибачення за свою не компетентність )

    Я згоден, що дірок багато у Червоній книзі. Але, повірте, нам (українським герпетологам) зсередини видніше, які види у нас є, і яких нема.

  47. Квітень 23, 2010
    Reply

    Пане СВГ, я не потребую Ваших вибачень. У статті я оприлюднив думку фахівців і координаторів Fauna europea. Ви висловили своє бачення проблеми. Можливо, якщо звернутись до фахівців ЄС, то вони нададуть вичерпні пояснення щодо даного факту…

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

+ 42 = 47