Андрій ГЛОВ’ЯК та Ігор ЮРКЕВИЧ
Виявляється, риби спостерігають за поведінкою інших риб, щоб з’ясувати, кому можна довіряти і хто “не всадить ніж тобі в спину”. Морський лящ спостерігає за рибою-чистильником перед тим, як “найняти його до себе на роботу”. Риба-чистильник допомагає своїм великим “клієнтам”, поїдаючи на них паразитів, у відповідь же вони отримують захист, хоча чистильникам більше до душі живильний слизистий шар великих риб. Зазвичай риба-чистильник тримається біля “клієнта” і збирає з поверхні його тіла зовнішніх паразитів.
Іноді чистильник одурює “клієнта” і замість того, щоб споживати паразитів, починає обгризати його шкіру, поїдаючи захисний слиз. Слиз здається чистильникам смачнішим, ніж паразити, але “клієнтові” завдається при цьому певна шкоди. Спостереження за “клієнтами” і чистильниками, що укладають “пакт про співпрацю” (мутуалізм) показують, що “клієнт” спочатку придивляється до того, як поводиться потенційний партнер по відношенню до інших клієнтів – чи не вступає він з ними в конфлікт і чи не байдикує?
Редун Бшарі і Олександра Граттер провели серію експериментів, що дозволяють зрозуміти, чому ці два види (морський лящ і риба чистильник) так добре уживаються. Виявилось, що риба-чистильник навмисно харчувалася паразитами, знаючи, що майбутні “клієнти” спостерігають за нею, таким чином, вона заробляла собі репутацію. Бшарі і Граттер помістили рибу-клієнта в центр акваріума розділеного двома перегородками. По обидві сторони від риби розмістили двох чистильників за дзеркальними перегородками таким чином, що риба-клієнт могла бачити чистильників, а вони її ні. Для досліду використовували спеціальний акваріум. В центральній частині поміщали “клієнта” — Scolopsis bilineatus, а і бокові відділи по одному чистильнику (Labroides dimidiatus) Бокові відділи були відгороджені від центрального дзеркалним склом, які пропускали світло в одну сторону. В результаті Scolopsis, що знаходиться в центральному затіненому відсіку, добре бачить, що відбувається в бічних відсіках, а посаджені в них чистильники Labroides свого потенційного “клієнта” не бачать. Зате вони бачать модель риби-клієнта (ламіновану фотографію), на яку нанесено небагато їх улюбленого корму – креветкової маси, що опускається в їх відсік. Перед експериментом деяких чистильників спеціально привчали поїдати пасту з моделі і тим самим імітувати інтенсивну роботу по очищенню риби від паразитів. Інші чистильники подібного досвіду не мали і не звертали особливої уваги на модель, що знаходилася поблизу. Суть експерименту в тому, щоб визначити, скільки часу “клієнт” проводить біля скла, за яким трудиться “добросовісний” чистильник, а скільки – біля скла, за яким знаходиться “ледар”.
Один з чистильників відразу ж почав взаємодіяти з рибою-клієнтом, яка була намазана креветкою. Інший чистильник безладно плавав навколо клієнта. Постеживши за двома чистильниками, риба-клієнт з центру акваріума вибрала дбайливішого чистильника і стала проводити більше часу з ним. У другому експерименті, Бшарі і Граттер встановили штучну систему, сполучену з двома годівницями з кормом. У одній годівниці були креветки, а в іншій – менш апетитні, але їстівні пластівці. Як тільки чистильники починали їсти креветки, система автоматично прибирала обидві годівниці. У результаті, чистильники зрозуміли, що навіть якщо пропонують обидві годівниці, краще їсти пластівці. Значить, чистильники готові задовільнятися нелюбимою їжею, але отримувати її постійно.
Обидва експерименти показали, що цей тип симбіозу вигідний обом партнерам, але одному з них доводиться підстроюватися під іншого. Чистильники харчуються нелюбимою їжею, щоб уникнути конфлікту з поточною рибою-клієнтом і створити собі репутацію, яка дозволить в майбутньому влаштуватися до інших “наймачів”. Така поведінка досить поширена серед людей, але було сюрпризом спостерігати таку складну поведінку тварин, тим більше у риб. Бшарі думає, що інші тварини можуть також підсвідомо маніпулювати родичами, незалежно від того, наскільки вони розумні. Він припускає, що керують рибою гормони, а не свідомий вибір.
Be First to Comment