ТРІАС – ЧАС НАРОДЖЕННЯ ДИНОЗАВРІВ

Еволюційне дерево нащадків плазунів (малюнок: Заморока А.)
Еволюційне дерево нащадків плазунів (малюнок: Заморока А.)

Ірена МОСКАЛЮК й Андрій ЗАМОРОКА

 

Раніше на сторінках “Станіславівського натураліста” ми уже розповідали про те, як астероїд знищив динозаврів. І хоча, розповідь, зазвичай, починають з початку, але напевно, саме у тому і є іронія долі, що кінець і початок ери 160-и мільйонолітнього панування титанів був однаковим. Саме так – вимерли динозаври через падіння астероїда і народилися також в результаті його падіння…

Журнал Станіславівський натуралісТ

Уявіть собі подорож у часи за десятки і сотні мільйонів років, задовго до нашої – людської, технократичної цивілізації мобільних телефонів, комп’ютерів та Інтернету. Занурюючись все далі й далі у минуле Ви станете свідком разючих змін на Землі. Спершу перед Вами по черзі пройде кілька зледенінь з велетенськими льодовиками, через сухі і зимні степи, де зараз розкинувся наш Станіславів, поважно крокуватимуть стада мамонтів, а тоді з півдня нахлинуть хвилі мілкого моря Тетісу. Такі звичні Карпати поступово зникнуть у його водах, і лише на заході підійматимуться острівці Мармарос, далеко на півдні України – вулкан Карадаґ, а на її сході архіпелаг Донецький кряж. І так впродовж всієї мезозойської ери. Материки довкола зближатимуться, аж поки не зімкнуться у єдиний суперматерик Пангею, де на місці України – у великій затоці – хлюпалось тепле море. Ми досягли відмітки у 225 мільйонів років від нинішніх днів – пізнього тріасового періоду – часу народження динозаврів.

Земля у тріасовому періоді (225 млн. років тому)
Земля у тріасовому періоді (225 млн. років тому)

Велетенський материк перетинав Землю від північного до південного полюсів. У цей час лише намітились великі розломи, що у майбутньому дадуть початок Атлантичному та Індійському океанам, але зараз на їх місці здіймаються високі гори. Гірська гряда з глибоководними озерами та розломами, яка відділяє Північну Америку, Європу та Азію від Південної Америки й Африки, простяглась на тисячі кілометрів від екватора до сучасної України. У південній півкулі, така ж гірська країна відділила Південну Америку й Африку від Антарктиди, Австралії та Індії. Пройде не так багато часу і Пангея розпадеться на три велетенські материки, але зараз первісна Земля ще об’єднана.

На величезних просторах Пангеї життя вирує, воно тільки-но оговталось після катастрофічного падіння двох астероїдів, які ознаменували кінець палеозойської ери. Дощові тропічні та екваторіальні ліси зі спорових і насінних деревовидних папоротей, саговників, ґнетових, ґінкґових та інших голонасінних дерев вкривають річкові долини та підніжжя гір в центрі материка. Береги тропічних морів смарагдовим поясом облямовують манґрові ліси, які складаються з голонасінних Сцитофілюмів і Пахіптерісів. Сухі саванни, з чергуванням дощового і посушливого періодів, широко простягаються на великих тропічних рівнинах. Густі ґінкґові та араукарієві ліси панують на північних та південних просторах Пангеї. А там, де гори затуляють сушу від теплих і вологих мусонів, розкинулись безплідні пустелі. І всі ці простори населяють найрізноманітніші плазуни, які лише могла бачити первісна Земля. Проте, саме тріасовий період став кінцем ери плазунів, їм на зміну прийшли нові істоти – більш пристосовані, більш прудкі і більш розумні – це динозаври. У тріасовому періоді вони залишаються ще рідкісними і дуже далекими від панівної групи хребетних.

Дощові папоротеві тропічні ліси панували у центрі суперматерика Пангеї
Дощові папоротеві тропічні ліси панували у центрі суперматерика Пангеї

І хоча тріас то є ера плазунів, але величезні простори лісів, гір і саванн – всюди де м’який ґрунт, і де можна рити нори, населяють синапсиди – первісні ссавці. Вони найчисельніші хребетні цього часу, але змушені жити у тіні велетенських плазунів-зухій. Найбільшими хижаками тріасового періоду є Раїзухії, яскравим прикладом їх є Постозухус – 10-15-и метровий плазун, з метровими щелепами, всипаними, подібними на кинджали, зубами. Поруч із Постозухусами живуть древніші, але від того не менш жахливі хижаки – триметрові Орнітозухуси, які ходять на задніх ногах. І Постозухуси, і Орнітозухуси полюють на стада травоїдних плазунів Етозаврій, котрі мирно пасуться у саваннах та лісах. У водах озер та річок, зачаївшись, очікують на свою жертву древні плазуни Фітозаврії та Крокодиломорфи. Ззовні, ці хижаки, дуже подібні, проте у Крокодиломорф, як і у справжніх крокодилів, ніздрі знаходяться на кінці носа, а у Фітозаврій – між очима. І от серед усього цього царства плазунів та ссавців з’явилася дивна тварина – Лаґозухус – ззовні схожий на плазуна, але з дуже струнким тілом, довгими ногами і короткими передніми лапами. Проте, він уже не є плазуном, але ще не є динозавром. Судячи з усього то є теплокровна істота…

Ви можете придбати друкований журнал “Станіславівський натураліст”, перейшовши за цим лінком

…Насправді, динозаври не були ящерами, вони дуже відрізнялись від плазунів, в першу чергу, будовою скелету. Якщо плазуни мають широко розставлені по боках тіла кінцівки, то у динозаврів, як і у птахів, і у ссавців, кінцівки знаходились вертикально під тілом. Друга суттєва відмінність у будові скелету – то наскрізна суглобова западина у тазі, тоді як у плазунів вона є закритою. Окрім всього, динозаври були теплокровними, про що ще у 1960-х писав доктор Роберт Т. Бейкер – американський палеонтолог. Твердження про те, що динозаври є плазунами, це те ж саме, що стверджувати, що птахи є плазунами. Власне між птахами і динозаврами нині дуже важко провести якусь чітку межу, адже археоптерикси, авімімуси, компсогнатуси, овіраптори, мікрораптори та багато-багато інших були опереними. І між птахами та динозаврами є надзвичайно багато перехідних форм, тож нині дехто називає птахів живими динозаврами

У помірних широтах пошереними були араукарієві ліси, які збереглись до наших днів лише у Південній Америці
У помірних широтах пошереними були араукарієві ліси, які збереглись до наших днів лише у Південній Америці

Отож, що ми знаємо про походження динозаврів? Сучасна біологічна наука тільки-тільки наблизилась до відповіді на це запитання, то ж ми з Вами зараз знаходимось саме на передовому рубежі досліджень. Епоха динозаврів припадає на час, котрий називається мезозоєм – “ерою середнього життя”, вона ж складається із трьох періодів: тріасового (256-208 млн. р. тому), юрського (207-146 млн. р.) та крейдового (145-65 млн. р.). За цей недовгий час вони встигли розвитись, опанувати Землю та майже одномоментно вимерти. Відкриття динозаврів стало справжньою сенсацією ХІХ століття, а ХХ століття комерціалізувало бренд “жахливих ящерів”. Саме так перекладається з грецької мови термін “динозавр”, який півтора століття тому ввів сер Ричард Овен – британський зоолог і палеонтолог.

Повернімось до Лаґозухуса. Цю істоту було знайдено на теренах сучасної Арґентини, де на час тріасового періоду починали утворюватись гори Анди. Досі палеонтологи сперечаються куди його віднести до динозаврів чи до плазунів. Власне Лаґозухус є перехідною формою між двома цими групами істот і поєднує ознаки як однієї, так й іншої, тому вчені залишають його некласифікованим, але вказують на приналежність до Архозаврів – рептилій, від яких походять крокодили і птерозаври. Очевидно, що третьою гілкою від Архозаврів стали Динозаври. У тій же Арґентині було знайдено скелети кількох дрібних видів справжніх динозаврів, зокрема, Герреразавра, Еораптора, а з Бразилії – Ставрікозавра. Ці динозаври є дуже примітивними, тому довший час їх не могли віднести до жодної з груп динозаврів, але після досліджень доктора Поля Серено з Чикаґського університету (США), їх класифікували як динозаврів-тероподів. А уже незадовго, по всій Пангеї розповсюдились перші справжні динозаври – Целофізіси – дрібні, до 1,5 м заввишки, стрункі тварини.

Іронія долі в тому, що маючи значні переваги, перші динозаври не могли конкурувати із численними зухіями та синапсидами. І лише після того як на первісну Землю впав черговий астероїд, що залишив 70-и кілометровий кратер Манікоґана у північному Квебеці (Канада), древні рептилії та синапсиди, за винятком ссавців, вимерли, давши динозаврам можливість заселити усю Землю на наступні 160 мільйонів років.

Інші статті за цією темою:

admin Written by:

16 Comments

  1. […] Понесено у фауні також велику втрату – 50-60% родин пермських тетрапод вимерли цілком. Тільки 6 із 44-х відомих вченим таксонів наземних хребетних пережили вимирання. У 50-метровому шарі осадових порід, який називається дицинодонтовою зоною, що лежить нижче П-Т межі відомо безліч знахідок скелетів Дицинодонтових звірозубих ящерів: Пристеродонів (Pristerodon), Ціонозаврів (Cyonosaurus Olsen, 1937), Диїктодонів (Diictodon Owen, 1876), Рубідґій (Rubidgea (Tate 1867), Пеланомодонів (Pelanomodon), Звіроголовів (Theriognathus Owen, 1876), Циногнатусів (Cynognathus Seeley, 1895) тощо. Тоді як у 40-метровій товщі породи, розташованої вище П-Т межі, знайдено лише Листрозаврів, а інші групи звіроподібних тетрапод з’являються ближче до середини тріасу. Зокрема: Протерозухуси (Proterosuchus Broom, 1903), Мікрофоліси (Micropholis (Griseb.), Ґалезаври (Galesaurus Owen, 1859), Тринаксодони (Thrinaxodon Seeley, 1894), Проколофони (Procolophon Owen 1876) та Лідекеріни (Lydekkerina Broom 1915). Разом із ними з’являються у великій кількості Архозаври, котрі у середині тріасового періоду дали початок динозаврам. […]

  2. […] Що ж трапилось з ними? Справа в тому, що вимирання динозаврів було не єдиною подібною катастрофою – ще задовго до того, у пермському періоді сталась аналогічна біда. Саме тоді й вимерли пухнасті, вусаті і “шаблезубі” синапсиди, повільні й неповороткі анапсиди. Правда, не всі, вижили дицинодонти – прабатьки ссавців та архозаври – батьки динозаврів… […]

Написати відповідь до Станіславівський Натураліст » ПАРК ЮРСЬКОГО ПЕРІОДУ БУВ КВІТУЧИМ САДОМ Скасувати відповідь

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

37 + = 42