ПАНҐОЛІН: ЗВІР ЧИ ЯЩІР? НЕЙМОВІРНИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ ПРИРОДИ.

Панґолін Темінського (Manis temminckii) у Прикордонному парку Калаґаді, пустеля Калахарі, Південна Африка
Панґолін Темінського (Manis temminckii) у Прикордонному парку Калаґаді, пустеля Калахарі, Південна Африка

Андрій М. ЗАМОРОКА

 

Продовжуючи рубрику “Дивні тварини“, сьогодні “Станіславівський натураліст” розповість про химерного звіра – панґоліна. Природа створила багато неймовірних, почасти, фантастичних форм життя, які поєднують, здавалось би непоєднуване… Саме у панґолінах химерно сплелися ознаки з десятка різних видів – від плазунів, і до ссавців…

Журнал Станіславівський натуралісТ

Панґолін довгохвостий або чотирипалий (Manis tetradactyla)
Панґолін довгохвостий або чотирипалий (Manis tetradactyla)

Ці невеликі звірі лише ззовні, та й то дуже віддалено, нагадують плазунів, оскільки вони, як це видно на світлинах, вкриті лускою, а не шерстю. Панґоліни настільки не схожі на інших ссавців, що зоологам довелось виокремити їх у окремий ряд – Панґолінові або Ящери (Pholidota), який, ясна річ, з рептиліями нічого спільного не має. До слова, “панґолін” з китайської перекладається як: “той, що скручується у клубок”. У цій назві, найповніше, відображається особливість поведінки тварини – у випадку небезпеки, наче, відомий нам усім, їжак, панґолін скручується у клубок, ховаючи голову, ноги і черево, а назовні виставляючи довгі, міцні й гострі луски. Розгорнути такий клубок дуже важко, а до лусок можна ще й поранитись. Тож природних ворогів у панґолінів небагато: леви, леопарди та, хіба, тигри. І ті злакомляться на броньованого ящера лише тоді, коли не буде іншої здобичі… Навіть, коли впаде перша лінія оборони – щільна луската кольчуга, то у панґолінів є друга лінія – аґресор зразу ж буде забризканий сечею, яка має стійкий неприємний запах. У більшості випадків, це настільки дезорієнтовує хижака, що ящір має достатньо часу аби втекти або згорнутися знову у клубок.

Панґолін згорнений у клубок
Панґолін згорнений у клубок

Сучасне розповсюдження ящерів на Землі не йде в ніяке порівняння із минулим. Нині, панґоліни поширені у Південно-Східній Азії та Центральній Африці, а от понад 10 мільйонів років тому – у міоцені – вони заселяли усі простори від Франції до Африки та Азії. А от в Україні їх викопних решток не знаходили, що й не дивно – тут було тепле мілке море Тетіс з його велетенськими акулами Меґалодонами. З настанням льодовикового періоду, ці химерні створіння, практично, повсюдно вимерли. Залишилось лише 8 видів, які також знаходяться на ґрані вимирання, особливо азійські. Панґоліни, як страва, входять до національних кухонь народів Азії, а китайська медицина вважає їх луски “надзвичайно помічними” від різних хворіб, що, ясна річ, не є правдою.

Ви можете придбати друкований журнал “Станіславівський натураліст”, перейшовши за цим лінком

Живуть панґоліни у різних умовах – від дощових тропічних лісів, скажімо, на берегах Конґо, в Африці, чи Малайського півострова, у Азії, до саван і пустель. Одні види поселяються на деревах, а інші на землі, живлячись комахами. Усі види, за винятком, Панґоліна довгохвостого або чотирипалого (Manis tetradactyla), є нічними тваринами. У присмерку вони виходять на пошуки мурах і термітів. Знайшовши, термітник, тварина розриває його своїми великими кігтями, швидко виловлюючи їх, довгим і липким язиком – у цьому відношенні панґоліни схожі до американських мурахоїдів та броненосців. Схожість між ними на цьому не закінчується. Як і в мурахоїдів та броненосців, так і у панґолінів майже всі зуби відсутні. В усіх них шлунок має свої зуби-тертки та спеціальний клапан, що допомагає пережовувати комах. Як і мурахоїди, панґоліни не можуть опиратися на ступню передніх ніг, оскільки їм заважають дуже довгі кігті, тому вони “ходять на кулаках”. Проте, з американськими видами неповнозубих, окрім схожого способу життя, ящери не мають родинних зв’язків. Цікаво, що ящери дуже часто ходять лише на задніх ногах, особливо, коли намагаються втекти від ворога, або кудись поспішаючи. Хвіст у деревних панґолінів має неймовірну рухливість та чіпкість, і здатен обвиватись довкола гілок й стовбурів дерев, страхуючи тварину від падіння. Дуже часто можна побачити ящера, який висить на дереві, учепившись хвостом.

Самка Панґоліна китайського (Manis pentadactyla) з дитинчам
Самка Панґоліна китайського (Manis pentadactyla) з дитинчам

У панґолінів, за звичай, народжується одне велике дитинча. Причому, спостерігається вельми цікава тенденція: у африканських видів приплід складає одне маля, а у азійських – від одного до трьох. Маленькі ящери народжуються цілком сформованими, з лусками, зрячі і здатні ходити. Після народження, дитинча залазить на хвіст матері, вчепившись за луски, по суті, їздить верхом.

Африканські савани населяють два наземні види: Панґолін Темінського або степовий (Manis temmincki) та Панґолін велетенський (Manis gigantea); у тропічних лісах Екваторіальної Африки живуть ще два деревні: Панґолін деревний або тризагострений (Manis tricuspis) та Панґолін довгохвостий або чотирипалий (Manis tetradactyla). Тропічні ліси Китаю та Індії заселяють також деревні види: Панґолін індійський або товстохвостий (Manis crassicaudata) та Панґолін китайський або п’ятипалий (Manis pentadactyla); у Малайзії поширений Панґолін яванський (Manis javanica), а на Філіппінах – Панґолін філіппінський (Manis culionensis).

Інші статті за цією темою:

admin Written by:

4 Comments

  1. andy_pit
    Березень 19, 2010
    Reply

    прикольна тваринка))

  2. Березень 20, 2010
    Reply

    Ви маєте рацію, пане andy_pit, панґолін – це, на правду, неймовірна тварина.

  3. Січень 15, 2012
    Reply

    Чудові і гарні звірята. Родина ящерові приваблює до себе своєю особливою формою. Автору велике спасибі за цю статтю. Сайт http://byology.ru/ теж присвяченій звірям

Написати відповідь до Сергій Скасувати відповідь

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

− 2 = 1