ОДНА ЛЮДИНА: ЯН ГРИГІР ВЕРХРАДСЬКИЙ

stanislau_ratusha.jpg

Андрій М. Заморока

З-поміж галицьких натуралістів ХІХ століття виділяється постать учня Максиміліана Сили-Новицького – Яна Григора Верхрадського, який будучи поляком, був великим українцем. Ця історія про знаного дослідника метеликів Галичини, який з раннього дитинства був позбавлений батьківської любові й опіки, але знав любов народу. Філолог за освітою, він став найкращим знавцем лускокрилих і великим біологом свого часу.

Ян Григір Верхрадський – знаний галицький натураліст, народився 26 червня 1846 року у селі Більче поблизу Львова. Ще дитиною, він втрачає обох батьків і росте під наглядом родичів круглим сиротою, проте, будучи старанним, Ян відмінно закінчує середню школу і поступає у Львівський університет. Навчання він завершив у 1868 році і здобув спеціальність філолога й працював у дрогобицькій ґімназії, але не вчителем мови, а природничої історії. Викладання біології розвиває в нього зацікавленість збиранням ентомологічних колекцій. У Дрогобичі заводить коліжанські стосунки з Іваном Франком, у якого часто гостює в Нагуєвичах, а також вони разом подорожують Галичиною. Зрештою, Ян Верхрадський, задля здобуття кваліфікації із зоології, вступає на студії до Яґелонського університету в Кракові, де потрапляє під керівництво знаменитого, на той час, галицького натураліста і завідувача кафедри зоології Максиміліана Сили-Новицького. У 1874 році Верхрадський завершує навчання в університеті і тепер, уже в якості кваліфікованого зоолога, працює вчителем у ґімназії Жешова. З 1893 року переїздить до Львова, де прожив до кінця життя, працюючи у Музеї імені Дідушицьких.

Ян Григір Верхрадський є визнаним спеціалістом ХІХ століття в галузі лускокрилих. З експедиціями, він об’їздив усю Східну Галичину, де колекціонував метеликів і жуків, які зараз зберігаються у Державному природознавчому музеї Національної Академії Наук України у Львові (Музей імені Дідушицьких). У колекціях наявні збори зі Станіславова, Тернополя, Заліщиків, Дрогобича, Калуша та ще багатьох інших сіл і міст Галичини. Проте, як і більшість натуралістів того часу, Ян Верхрадський не обмежувався лише комахами, а пішовши стопами свого вчителя Максиміліана Новицького, який також був лепідоптерологом й іхтіологом, він теж досліджував фауну риб. І навіть знайшов невідомі раніше для Галичини вирезуба й головля.

Проте, незважаючи на те, що Верхрадський був визнаним ентомологом і натуралістом, його перша спеціальність таки далася в знаки. Добрі коліжанські стосунки з Франком сприяють, поляка за національністю, прихильному ставиленню до всього українського, що було дуже рідкісним у відносинах між двома націями. Ян Верхрадський вважав себе українцем, рівно як і поляком, зважаючи на принизливе становище української мови в польськомовній Галичині, він вкладає великі зусилля для підняття престижу першої. На відміну від більшості своїх земляків, Верхрадський був членом українського Наукового Товариства імені Тараса Шевченка у Львові, де він очолював відділ Природничих і Лікарських наук. Саме Ян Верхрадський наполягає аби “Наукові Записки” Товариства видавали окрім літературних матеріалів і наукові природничо-математично-лікарські, а сталось це у 1895 році. З 1864 по 1879 роки він опрацьовує біологічну номенклатуру та народні назви тварин і рослин на українській мові, бо такої раніше не було, і публікує її у шести частинах, згодом розробляє наукову україномовну термінологію з ботаніки й зоології. У 1895 році на українській мові у світ виходить його підручник із зоології для середніх шкіл, а у 1905 році шкільні підручники з ботаніки і мінералогії. Ян Григір Верхрадський пише низку наукових статей про дослідження української мови, з історії західних українців та українського фольклору. А ще він перекладає і видає українською мовою твори Юлія Словацького.

Помер Ян Григір Верхрадський у 1919 році у Львові, й похований на Личаківськім кладовищі. Світлій пам’яті видатного натураліста і українця, його іменем, у Львові, названа одна із вулиць.

Інші статті за цією темою:

admin Written by:

Be First to Comment

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

39 − = 37