ҐЕНЕТИЧНО МОДИФІКОВАНІ ОРҐАНІЗМИ або ГМО

Ґенетично модифікована кукурудза
Ґенетично модифікована кукурудза практично нічим не відрізняється від звичайної

Андрій М. ЗАМОРОКА

 

Якось довелося побачити, на одному з провідних національних телеканалів, репортаж-жахалку про ґенетично модифіковані орґанізми. Парадокс у тому, що а ні самі кореспонденти, які за фахом, у кращому разі, журналісти, а здебільшого випадкові люди без належної освіти, а ні глядачі, зовсім не розуміють чим є оте страшне ГМО… З екрану телевізора нас лякають якоюсь незрозумілою абревіатурою і схожими чи то на маразм, чи то на марення у гарячці, розповідями. Пишучи цю статтю, я не ставив собі за мету дати оцінку добре чи зле створення ґенетично модифікованих орґанізмів. Чи може зашкодити ГМО нашому здоров’ю, чи ні… Це тема окремої розмови, яку наш журнал ще продовжить, а зараз дізнайтесь більше об’єктивної інформації про них.

Журнал Станіславівський натуралісТ

Ґенетично модифіковані організми – це істоти, у ґеномі яких, з тих чи інших причин, відбулися зміни завдяки вбудовуванню чужої ДНК. Якщо брати вузько, то до ГМО, за звичай, відносять організми, що створені штучно – методами ґенної інженерії. Такі орґанізми ще називають трансґенними. Мається на увазі, що генетичний матеріал одного виду було передано іншому. Проте, у цьому немає нічого принципово нового і дивного, адже у природі – це одне із найбільш розповсюджених явищ, яке на порядки прискорює еволюцію орґанічного світу. Раніше вважалося, що рушієм еволюції є лише власні мутації, рекомбінації та ін., що пов’язано зі статевим розмноженням – вертикальний переніс ґенів, але найновіші дослідження в галузі ґенетики і молекулярної біології відкрили перед біологами фантастичну картину горизонтальної передачі ґенів між різними живими істотами. Виявляється, що еволюційний процес при “класичному” вертикальному переносі ґенів відбуватиметься дуже повільно, адже необхідна велика кількість поколінь для накопичення певної мутації у популяціях, тому нові ознаки виникають лише по збізі значного проміжку часу. Особливо це стосується дуже великих тварин і рослин, які мають тривалий період життя. Але еволюція відбувається значно швидше, ніж це вважалось раніше, саме завдяки природним трансґенам.

Нічна жахалка для обивателів: яблуко-жаба
Нічна жахалка для обивателів: яблуко-жаба

Функцію перенесення ґенів від одного виду до іншого, у природі, виконують віруси. Ці мікроскопічні внутрішньоклітинні паразити, заражаючи господаря, непомірно розмножуються і при виході з нього захоплюють його ДНК. Заражаючи наступного хазяїна, а це може бути цілком інший вид, скажімо, тварин, вони йому передають чужу ДНК. Наприклад, звичайнісінький вірус грипу вражає не лише людей, але й мавп і свійських курей, індиків та качок, аналогічно, і вірус пташиного грипу передається людям. Тож, ми з Вами є ґенетично модифікованими трансґенними орґанізмами, оскільки постійно отримуємо чужу ДНК, але наразі не перетворились ні на монстрів із голлівудських екшенів, ні на чудовиськ із аґіток ортодоксальних природоохоронних орґанізацій! Чому? Відповідь проста – усі живі орґанізми на Землі є родичами: набір ґенів у ДНК людини на 96% ідентичний такому ж у шимпанзе, на 75% – у собаки, на 33% – у нарциса…

Ви можете придбати друкований журнал “Станіславівський натураліст”, перейшовши за цим лінком

То як же, з технологічної точки зору, створюють ГМО? Цей процес мало чим відрізняється від природного, що розглядався вище. Але якщо природний носить суто випадковий характер, то у лабораторії біотехнологи та ґенні інженери ціленаправлено пересаджують ділянки ДНК від одного орґанізму іншому, залежно від кінцевої мети. На першому етапі, визначають необхідний ґен у донора і за допомогою спеціальних білків-ферментів рестриктаз “вирізають” його. На другому етапі цей фрагмент ДНК необхідно імплантувати іншому орґанізму – акцептору. Тут існує кілька різних методик, причому для тварин і рослин вони значно різняться. Задля справедливості, зазначу, що “пересадка” ґенетичного матеріалу рослинам є значно простішим, дешевшим і більш ефективнішим процесом, а ніж для тварин. Останні, будучи орґанізмами складними, мають і дуже складну систему захисту від вторгнення чужої ДНК, тому ґенетично модифіковані тварини, за звичай, гинуть ще до свого народження, а якщо й народжуються, то не здатні давати потомства. Отож, найбільш розповсюдженим є метод використання вектора – переносника ДНК. Це можуть бути віруси, але для рослин, переважно, використовують бактерій (Agrobacterium tumefaciens i Agrobacterium rhizogenes). Бактерії містять маленькі кільцеві ДНК – плазміди, які можуть передаватися від однієї клітини до іншої. Таким чином, вмонтувавши “вирізаний” ґен донора у плазміду, він буде переданий клітині акцептора, за посередництва бактерії. Цікаво, що метод переносу ґенів, з використанням Agrobacterium, може бути застосованим виключно для дводольних рослин, оскільки вони разом, у природі, утворюють симбіози.

Методи “пересадки” ґенів без використання векторів поділяють на фізичні та хімічні. Ці методи розраховані на безпосереднє введення у клітину чужої ДНК. Наприклад, метод електропортації належить до фізичних – це, коли за допомогою серії електричних мікроімпульсів, діють на клітинну плазмалему, заставляючи відкритись клітинні пори. У ці пори проникає ДНК-імплантат з ґеном донора. До фізичних, належить також метод, мікропострілу. Кулею, при здійсненні вистрілу, слугують мікроскопічні кульки із вольфраму або золота діаметром 0,5-5 мікрометрів, на яких “намотана” ДНК донора. Хімічні методи є більш різноманітними. Найчастіше застосовують поліетиленгліколь, який дезінтеґрує клітинну стінку і заставляє відкритись пори плазмалеми, а далі все відбувається як і у випадку електропортації. Популярним є спосіб використання ліпосом – жирових крапельок, в середині яких міститься ДНК-імплантат. Оскільки клітинна мембрана складена із ліпідів, то ліпосома зливається з нею і ґен донора проникає у клітину акцептора. Існує ще ціла низка біотехнологічних методів переносу ДНК, але це не самоціль статті.

Часто, неосвідчену молодь використовують для добре проплачених акцій протестів. Їм всерівно проти чого (ВТО, ГМО, НАТО...) протестувати, головне аби було кльово і по приколу.
Часто, неосвідчену молодь використовують для добре проплачених акцій протестів. Їм всерівно проти чого (ВТО, ГМО, НАТО...) протестувати, головне аби було кльово і по приколу.

З якою метою створюються ГМО? Причини можуть бути різними. Спершу, – це були дослідження властивостей ДНК і можливості її використання. Пізніше, з’явились ідеї щодо покращення біокультур для виробництва йогуртів, пива, хліба тощо. Ще згодом, – виробництво інсуліну, інтерферону та ін. білкових препаратів. І нарешті, – модифікація рослин і тварин для отримання кращих урожаїв та приростів продукції.

На нинішній день, у світі розгорілась справжнісінька війна між прихильниками і противниками ГМО, активну участь у якій бере великий бізнес, спонсоруючи одну та іншу сторони. Питання безпечності чи небезпеки ґенетично модифікованих орґанізмів для людини залишається відкритим – доказів ні “за”, а ні “проти” немає, тому залишається поживний ґрунт для спекуляцій.

admin Written by:

20 Comments

  1. Квітень 15, 2009
    Reply

    Згоден з автором.

    Користуватися автомобілями теж небезпечно. Є підтверджені факти загибелі людей. І ніхто не забороняє автотранспорт.

    Тим не менш, ніхто ще не захворів від ГМО, але виробники пестицидів, і інші, кому вигідно наживатися на сільському господарстві пропагують “екологічно чисті” продукти.

  2. Квітень 15, 2009
    Reply

    Пане Тарасе, Ви маєте цілковиту рацію. Я зараз готую ще кілька публікацій про ГМО-інсулін, від якого не помер ще жоден інсулінзалежний діабетик; ГМО-йогурти, оскільки йогуртів без генетично модифікованих бактерій у продажі не існує, але ніхто не лементує з цього приводу, а виробники безцеремонно ліплять на них лейби “Без ГМО”; що стається із ГМО продуктом у нашому організмі і чому ці продукти є безпечні або нейтральні для нашого організму; а також у чому можлива небезпека від ГМО продуктів.
    Автор

  3. […] Ґенна модифікація будь-якого орґанізму – це результат перенесення у його ґеном якогось певного ґену або їх цілої групи від іншого орґанізму без участі статевого розмноження. Такий процес ще називають горизонтальним перенесенням ґенів, а орґанізми, що прийняли нові ґени – транґенними. Горизонтальний переніс ґенів є звичайним явищем у природі, особливо у бактерій та археїв, одначе, довший час вважалось неможливим перенесення ґенів між багатоклітинними орґанізмами. Проте, дослідження останнього десятиліття спростували цю догму. Вчені виявили активні ґени-імплантанти у примітивних червів-коловерток, а також у високоорґанізованих хребетних – жаб, рептилій та ссавців… Зате природні трансґенні рослини досі залишались невідомими. […]

  4. Квітень 9, 2011
    Reply

    Можливо, в далекому, а може і не дуже, майбутньому, ми зможемо зробити штучну еволюцію людини до більш високих форм існування.
    Фантастика! але ви мене і зацікавили цим своїм ҐМО 🙂

  5. Квітень 9, 2011
    Reply

    Пане Magnovskyi, євгеніка – наука про удосконалення людини не нова. Свого часу нацисти багато експериментували, але тоді не було відомо про ДНК, а тим паче про ґенну інженерію. З тих часів євгеніка опинилася на задвірках біологічної науки, як неетична… Можливо у майбутньому, коли людство розселиться по інших планетах, у котрійсь із колоній будуть зняті етичні заборони і людство буде самоудосконалюватись. Але то перспектива далекого майбутнього, а в нинішніх умовах, то є малоймовірним.

  6. Травень 13, 2011
    Reply

    Проблема ГМО технологій в тому,що вони протиприродні-а саме деякі біотехнологи проводять міжвидове схрещування. Наприклад в ембріон свині вводять ген петрушки,щоб мясо було менш жирним.В природі передбачене схрещування тільки в межах виду – так зберігається чистота геномних ресурсів.

  7. Травень 15, 2011
    Reply

    Пане igor, мушу з Вами катеґорично не погодитись – якщо б перенос ґенів від одного виду до іншого був протиприродним, то еволюції та й орґнічного світу не існувало б у принципі… За рахунок горизонтальних переносів ґенів виникли віруси і їм подібні істоти, бактерії, археї, евкаріоти, статеве розмноження, еволюція в кінці-кінців… А доказів шкідливості ҐМО здоров’ю не існує як таких, про що можуть свідчити 10-річні дослідження ініційовані ЄС. В результаті цих досліджень ЄС дозволив вирощувати у себе ҐМО кукурудзу та картоплю – це факти. А висновки на підставі істерик екоалярмістів, які не можуть сказати що ж таке вивчає наука екологія, то, даруйте, окреслює усю їх абсурдність…

  8. Травень 18, 2011
    Reply

    Я згідний з Вами на рахунок еволюційних методів у природі, проте, щодо вирощування ГМ кукурудзи чи картоплі в ЄС, дозволю собі зауважити,що термін 10 років – занадто малий щоб оцінити потенційну шкоду ГМ – культур, так як це питання ще досі вивичається провідними вченими світу. І, звичайно, не хотілося б щоб фермери йшли на повідку біотехнологічних компаній (Монсанто) – ними розроблені сорти катроплі плюс гербіциди, які працюють тільки в комлексі – тобто свого роду монополія на сільське господарство. Дякую за цікаву статтю.

  9. Травень 18, 2011
    Reply

    Дуже прошу, пане igor! Та й самі визнаєте, що справа не у модифікаціях, а у монополії біотехнологічних корпорацій. Цим усі дискусії про позитиви-негативи ГМО вичерпуються.

Написати відповідь до Вийти з середньовіччя « Блог одного кібера Скасувати відповідь

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

9 + = 16