ОДНА ЛЮДИНА: ВОЛОДИМИР КСАВЕРІЙ ТАДЕУШ ДІДУШИЦЬКИЙ

dzieduszycki.jpg


 Андрій М. Заморока 

Великим галицьким філантропом і меценатом науки у ХІХ столітті був граф Володимир Ксавелій Тадеуш Дідушицький. Без його підтримки, могли й не загорітися зірки багатьох видатних натуралістів минулого, адже Дідушицький вишукував і всіляко спонсорував талановитих науковців і дослідників з дрібних галицьких містечок та сіл. А найбільшим досягненням мецената було створення Природничого музею, який діє і по нинішній день. 

  

Володимир Ксавелій Тадеуш Дідушицький походив з давнього польського графського роду Сасів; народився 22 червня 1825 року в селі Яричеві поруч зі Львовом. Його дитинство проходило у родинних маєтках в Поториці біля Сокаля, Заріччі та Львові, куди на зиму перебиралася сім’я. Володимир Дідушицький не відвідував жодної школи, а його навчанням займався приватний вчитель Франц Клечковський, а історії Польщі навчала мати. До зрілого віку він мешкав у батьковому маєтку в Поториці, пізніше у Пняках під Бродами в маєтку своєї дружини графині Альфонсини Мачинської, з якою мав чотири доньки, а з 1847 року зі сім’єю цілком перебрався до Львова. За одне, переїжджаючи до столиці Східної Галичини, Володимир Дідушицький перевіз сюди свою бібліотеку із Заріччя та Потурчиці, закладену ще Йосипом Дідушицьким, яка складала, майже 50 тисяч томів, що стосувалися, головним чином, історії, літератури та науки Польщі. Історія самої бібліотеки склалася доволі трагічно, оскільки після радянської окупації Західної України частина матеріалів була втрачена, а найбільш цінніші залишки бібліотеки, після фашистської окупації у 1944 році, через посередництво професора Мечислава Ґебаровського, була доправлена до Кракова, де влилася до Народної бібліотеки Польщі.

Будучи людиною багатою, і маючи достатньо влади, Володимир Дідушицький став меценатом та фундатором науки на Галицьких теренах. Він захоплюється природничими науками такими як зоологія, ентомологія, ботаніка, геологія та палеонтологія, у зв’язку з чим фінансово підтримує цілу низку галицьких натуралістів, з-поміж яких найвидатнішими були Максиміліан Сила-Новицький та Мар’ян Ломницький. Він виділяє гроші на експедиції, видання монографій, підручників та ґранти на навчання для обдарованих науковців в університетах Львова, Кракова і Відня. Найвизначнішим творінням Володимира Дідушицького, яке не втратило значення до нині, було заснування Природознавчого музею, що закладався у 1855 році спершу як аматорська колекція мінералів, комах та гербаріїв. Колекції зберігалися в Заріччі, Поториці та Львові, а з 1875 року їх перевезли до Львова і розмістили в будинку по вулиці Театральній, де він знаходиться і сьогодні. Музейна експозиція відкрилась для львівської спільноти 10 вересня 1890 року з приводу приїзду до Львова Імператора Франца Йосипа ІІ, а сам музей був оголошений дарунком польському народу. Колекція музею до кінця ХІХ століття налічувала 8328 видів у 38225-и екземплярах тварин і рослин, окрім цього тут були представлені мінералогічна, палеонтологічна та етнокультурна виставки. Трагедія в музеї трапилася підчас Другої світової війни, коли в будинок втрапив артилерійський снаряд і частково знищив колекцію палеонтологічного відділу.

Суспільне становище Володимира Дідушицького наперед визначило його невіддільність від політичного життя Імперії і Галичини зокрема. Підчас Весни Народів Дідушицький був одним із засновників і очільників Руського Собору, який був створений, начеб-то українцями, для протистояння українському політичному об’єднанню – Головній Руській Раді, і для підтримки польської Народної Ради Галичини. Згодом, після згортання демократичних перетворень, у Австрійській Імперії у 1848 році Народна Рада Галичини була розформована, а Володимира Дідушицького у 1861 році було обрано до Галицького Крайового Сейму. В 1863-1864 роках він палко підтримував Січневе Повстання на Правобережній Україні, підняте проти правління Російської Імперії, до якої та відійшла в результаті третього поділу Польщі у 1795 році. Ослаблена Кримською війною, Російська Імперія не одразу оговталась, і майже, рік не контролювала повсталі території. Дідушицький грошима підтримував повстанців, будучи членом Організації Народної Допомоги Січневому Повстанню. В проміжку між 1874 та 1878 роками був обраним депутатом Імперського парламенту у Відні, проте депутатство пізніше трактував як “велике зло” і відмовлявся іти на перевибори.

Володимир Дідушицький був почесним городянином Львова (з 1877 року), а також Бродів, Сокалю та Коломиї. У 1881 році Академія Умінь у Кракові присвоїла йому статус член-кореспондента Природничо-Математичного відділу, а Львівський Університет, за поданням професора Бенедикта Дибовського, присвоїв Дідушицькому ступінь почесного доктора.

Помер Володимир Дідушицький 18 вересня 1899 року в Поториці.

 

admin Written by:

4 Comments

  1. Настя
    Серпень 5, 2012
    Reply

    У статті помилка – родинний маєток Дідушицьких був у селі Поториця, а не Потурчиця. Звідси і назва його бібліотеки “Поторицька бібліотека”.

  2. Серпень 5, 2012
    Reply

    Цілком слушне зауваження, пані Насте, – поправлено. Справа в тому що використовувались матеріали польською мовою, а написання і вимова відрізняються від української.

Написати відповідь до Настя Скасувати відповідь

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

66 − = 63