АНТРОПОҐЕНІЗАЦІЯ – П’ЯТІ КУТИ ЕВОЛЮЦІЙНИХ ЧОТИРИКУТНИКІВ

Людина
Людина

Андрій М. ЗАМОРОКА

Еволюція – це різнонаправлений, хаотичний, неконтрольований і некерований природний процес, який нагадує снігову лавину чи селевий потік. Можливо цим я здивую багатьох людей, котрі звикли вбачати лінійність розвитку всього живого: від простих до складних форм. Це нагадує пошуки вмикача світла у темній чужій кімнаті – натикаєшся на всілякі предмети і перепони. Так сталось і у нашій з Вами далекій минувшині.

Раніше – цілком недавно – вважалося, що від певної групи мавп виокремились Австралопітеки (Australopithecus) – наші найдревніші предки. Їхніми нащадками стали Люди умілі, далі з’явились Люди прямоходячі, а відтак Неандертальці, які породили Кроманьйонців. Це вельми струнка і лінійна версія еволюції, але не все так просто… Розпочну з того, що недавні дослідження показують, що Неандертальці та Кроманьйонці – це не материнсько-дочірні, а сестринські групи, які відокремились близько 500 тисяч років тому і розвивались паралельно, аж допоки Кроманьйонці не винищили перших.

Занурюючись все далі у минуле людства, потрапляєш у справжнісінький хаос родинних зв’язків – тут і глухі гілки еволюції, і масові міграції та схрещування і це ще не край…

Австралопітек афарійський
Австралопітек афарійський

Отже, Австралопітеки. Коли було зроблено перші знахідки, а трапилось це майже століття тому, у 1924 році, у пустелі Калахарі, Південна Африка, здавалось, що відшукано найдавнішого предка сучасних людей і на тому крапка. Згодом знахідки накопичувались – їх кількість перевалила за 400 особин – з Центральної і Східної Африки, Південної Азії і Близького Сходу. І як виявилось, далеко не всі вони належать до одного виду – Австралопітека африканського (Australopithecus africanus Dart, 1925). І врешті-решт антропологи налічили аж 8 різних видів, причому три з них взагалі віднесли до іншого роду. Отож, найдревнішим виявися Австралопітек анаменський (Australopithecus anamensis), який жив 4,4-3,6 млн. років тому. Від нього бере свій початок знаменитий Австралопітек африканський (3-2 млн років тому), майже одночасно з ним, з’являються Австралопітек афарійський (Australopithecus afarensisJohanson et White, 1978) – 3,9-2,9 млн. років тому; Австралопітек багрельґазалі (Australopithecus bahrelghazali Brunet et cet., 1995), що жив близько 3,6 млн. років тому; Австралопітек ґарі (Australopithecus garhi Asfaw et cet., 1997) – 3-2 млн. років тому. І жили вони разом, проте навряд чи мирно та дружно, аж раптом трапляється щось дуже цікаве – від австралопітеків, близько 2,7 млн. років тому, відокремлюються Парантропи (Paranthropus Broom, 1938), які здійснюють своєрідний еволюційний реґрес, переходячи до вегетаріанства – це поклало початок їх кінцю – глуха гілка яка не дала потомків. Вона включала таких представників як Парантроп робуст (Paranthropus robustus Broom, 1938), Парантроп бойсеї (Paranthropus boisei (Mary Leakey, 1959) та Парантроп ефіопський (Paranthropus aethiopicus (Olson, 1985). А близькі до Австралопітеків мавпи населяли також і Азію… Це ми лише покопались у історії Австралопітеків, а попереду ще цілий рід Людей і їх попередників.

Парантроп бойсеї
Парантроп бойсеї

У 1999 році вчені знаходять неймовірні залишки невідомого гомініда, що у 2001 році отримав назву Кеніантропа плосколицього (Kenyanthropus platyops Leakey et cet., 2001). Виявляється, цей примат є ближчим до Людини розумної (Homo sapiens Linnaeus, 1758), а ніж Австралопітеки! Нащадками останніх стали Люди умілі (Homo habilis Leakey et cet., 1964) – жили близько 2,2-1,6 млн років тому, а Кеніантропи породили Людину рудольфійську (Homo rudolfensis Alexeev, 1986) – ходила по Землі в період з 2,5 по 1,9 млн. років тому, принаймні така версія існує, але не є остаточно доведеною. Тоді виходить, що Людина прямоходяча або Пітекантроп (Homo erectus (Dubois, 1892) походить від Людини рудольфійської, а Людина уміла й усі види Австралопітеків є глухою гілкою еволюції?

Цікаво, що у 1999-2001 роках, на розкопках біля невеличкого грузинського містечка Дманісі, було знайдено череп Людини грузинської (Homo georgicus Vekua et cet., 2002), яка жила тут близько 1,8 млн. років тому і займала проміжне місце між Людиною умілою та Людиною прямоходячою. З однієї сторони, – це найдавніша знахідка людей на території Європи, а з іншої, – перша знахідка примітивних гомінін за межами Африки. Досі вважалося, що людина прямоходяча виникла у Африці і розселилася у Євразії.

Людина уміла
Людина уміла

Ще один проміжний вид між Людиною умілою та Людиною прямоходячою є Людина працьовита (Homo ergaster Groves et Mazak, 1975), що жила у Африці 1,9-1,4 млн. років тому. Постає питання: Людина грузинська та Людина працьовита – це підвиди одного виду чи якісь види-відгалуження дерева людського роду?

Людина прямоходяча
Людина прямоходяча

Взагалі зв’язки у роді Людина (Homo Linnaeus, 1758) з кожною новою знахідкою стають все більш і більш запутанішими. Свою лепту у цю нелегку справу внесла і Людина попередник (Homo antecessor Bermudez de Castro et cet., 1997) знайдена у печерах Іспанії. Одні антропологи вважають її окремим видом, а інші підвидом чи расою Людини прямоходячої, на рівні із Людиною китайською, а ще інші – відносять до Людини працьовитої… Жила собі ця людина у проміжку між 1,2-0,8 млн. років тому. Людина попередник стала попередником (звідси й назва) Людини гейдельберзької (Homo heidelbergensis Schoetensack, 1908), проте, особливих відмінностей у знаряддях праці Людини прямоходячої і гейдельберзької немає. Чимось середнім між трьома вище згаданими видами була Людина церпанійська (Homo cepranensis Mallegni et cet., 2003) знайдена в Італії. Вважається, що Людина гейдельберзька є прямим предком Людини неандертальської (Homo neanderthalensis King, 1864), а декотрі антропологи стверджують, що й Людини розумної. Скоріш за все Людина розумна розвинулась від якогось іншого підвиду Людини прямоходячої. Свідченням того є знаходження у Ефіопії Людини ідальту (Homo sapiens idaltu White et cet., 2003) – найдавнішого підвиду Людини розумної віком близько 160 тис. років. У історію еволюції Людини вносить свою колотнечу Людина родезійська (Homo rhodesiensis Woodward, 1921) – вона існувала одночасно із неандертальцями та кроманьйонцями, проте, яку роль зіграла залишається невідомим.

З усієї розповіді випливає одне – ми маємо двох претендентів на наше батьківство. Першим є Австралопітек, а другим – Кеніантроп. Хто з них є нашим прямим пращуром залишається невідомим, і це належиться розгадати антропологам. Зрозуміло одне допоки ми з Вами виникли, як вид, еволюція перепробувала десятки, а може і сотні варіантів, врешті, залишивши лише один. А чи найкращий?…

admin Written by:

21 Comments

  1. Микола
    Вересень 28, 2009
    Reply

    На мій погляд, стаття цікава, пізнавальна. Мене особисто завжди цікавила тема походження людини. Я почерпнув з неї корисну інформацію. Дякую Вам.

  2. Вересень 28, 2009
    Reply

    Пане Миколо, дуже втішений, що Вам стаття стала у пригоді. Сподіваюся Ви станете постійним читачем “Станіславівського натураліста”.

  3. […] Трагічний збіг, майже, неможливих подій завершив еру давнього життя – палеозойську, – розпочавши мезозойську – еру середнього життя. Ті види, що вижили дали нові, небачені до того форми життя, наблизивши нашу з Вами появу… […]

  4. Amy
    Березень 14, 2010
    Reply

    цікава стаття, головне-актуальна.думаю наштовхне на роздуми тих, хто чуючи “еволюція” пригадує не що інше як усім відомий рисунок з шкільного підручника біології (де наші предки, крокуючи з довбнею в руці, перетворюються на нас)
    еволюція людини не пряма лінія, вона більше схожа на кущ з безліччю гілок..повністю погоджуюсь з автором

  5. Березень 15, 2010
    Reply

    Пані Amy, саме так і є. Еволюція – це сліпий, різнонаправлений процес проб і помилок, який віднаходить найбільш оптимальну конфіґурацію того чи іншого таксону.

  6. […] Подорож назад у часі лише на 3 мільйони років, вражає тим, як змінилось обличчя наших Карпат. Густо заселені нині людьми долини Прикарпаття, занурюючись у минуле, зміняться на густі діброви з першими поселеннями трипільців. Тоді дубові ліси, під натиском східних степів, відступлять до Карпат, а потім знову повернуться і “йтимуть” на схід – на Поділля. З гір їх витіснятимуть букові ліси, яких у свою чергу, заміщатимуть смерекові… Це час мамонтів – 13 тисяч років від наших днів – кінець останнього льодовикового періоду. Далі у минуле, від цього моменту, ми побачимо могутні льодовики, що сповзають з вершин Карпат, забираючи із собою цілі скелі та хребти. Потім вони ще кілька разів відступатимуть і наступатимуть, аж поки ми не досягнемо часової відмітки 2,8 мільйони років від нашого часу – людей у Європі ще не було. […]

  7. Вадим
    Квітень 9, 2010
    Reply

    А Ламаркизм?

  8. Квітень 9, 2010
    Reply

    Пане Вадиме, ідея про походження людини від мавпи належить саме Жану Батисту Ламарку, а не як то вважають Чарльзу Роберту Дарвіну. У праці Дарвіна “Про походження видів шляхом природного добору”, він обминув питання про походження і виникнення людини.

  9. Вадим
    Квітень 9, 2010
    Reply

    Я про інше
    цитата з вашого вступу:

    “Еволюція – це різнонаправлений, хаотичний, неконтрольований і некерований природний процес, який нагадує снігову лавину чи селевий потік. Можливо цим я здивую багатьох людей, котрі звикли вбачати лінійність розвитку всього живого: від простих до складних форм. Це нагадує пошуки вмикача світла у темній чужій кімнаті – натикаєшся на всілякі предмети і перепони. Так сталось і у нашій з Вами далекій минувшині.”

    цитата з вікіпедії (нажаль російською (http://ru.wikipedia.org/wiki/Ламаркизм)):

    “В широком смысле к ламаркистским относят различные эволюционные теории (в основном, возникшие в XIX — первой трети XX веков), в которых в качестве основной движущей силы эволюции (изменения видов) рассматривается внутренне присущее организмам стремление к совершенствованию. Как правило, большое значение в таких теориях придается и влиянию «упражнения» и «неупражнения» органов на их эволюционные судьбы, поскольку предполагается, что последствия упражнения или неупражнения могут передаваться по наследству.”

    Питання в тому наскільки автор вірить чи навпаки може спростувати еволюцію як не лише хаотичний процес, а і вплив “тренування” і “нетренування” на розвиток еволюції?

Написати відповідь до Станіславівський Натураліст » БІОЛОГІЯ-2011. ЧАСТИНА ІІІ: АНТРОПОЛОГІЯ. Скасувати відповідь

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

− 3 = 7