Наталія Глібовицька
Всюди, де живуть павуки роду Латродектус, їх знають і бояться. А рід великий: не стільки навіть числом видів, яких одні вважають тридцять, інші – тільки шість, скільки шириною свого ареалу, який простягається на всі тропічні, субтропічні та суміжні території. Із павуків цього роду “чорна вдова”, після каракурта, найзнаменитіша. Життєвий простір цього павука – майже вся Америка: від Патагонії до південних штатів Канади.
Звичками й способом життя “чорна вдова” дуже схожа на каракурта. Тільки за останні роки цей павук більше, так би мовити, наблизився до людини: з пустирів, з-під каміння й нір став переселятися в житлові приміщення й міста. В Цинцинаті спіймали його одного разу дуже високо – в квартирі хмарочоса! Особливо сподобалися йому сільські вбиральні. Просто біда – тут він покусав багатьох людей. Не дуже й то приємно. Навіть на одному океанському лайнері наловили під час дезінфекції 173 дорослих “чорних вдів”. Залетіли вони на корабель, мабуть, на павутинках ще дуже юними і там прижились. До того ж ця “вдова в траурі” незнищенна – ніякі отруйні порошки на неї не діють, так що деякі експериментатори у відчаї запевняють: найкращий засіб від знищення павуків – хлопавка для мух! Тільки велика пожежа, кажуть жартівники, піщані бурі та атомні вибухи здатні вигнати цих павуків з насаджених місць. Павуків їдять деякі ящірки та птахи, але їх небагато. Тому вся надія на місцевих ос та наїзників, які отруйних павуків і в Новому Світі знищують не менш енергійно, ніж у Старій Європі. Американські вчені підрахували, що за 200 років – з 1726 по 1943 рік – “чорні вдови” покусали у Сполучених Штатах 1291 людину. П’ятдесят п’ять з них померло у муках (32 тільки в Каліфорнії, де павук особливо небезпечний). За іншими даними, відсоток смертності ще вищий – 6,6.
Третій варіант каракурта (або “чорної вдови”) – новозеландський павук катіпо. Багато в чому схожий і також отруйний. Але ще більше, ніж “чорна вдова”, він тяжіє до людського житла. Часто селиться в будинках, в темних кутах, за горщиками з квітами, в старому крамі, в порожніх баках, ящиках, сараях. Цей павук також живе на північному заході Австралії, в Новій Гвінеї, на островах Бісмарка. Деякі дослідники стверджують, що також на Аравійському півострові, в Індії, Бірмі та по всій Полінезії. В 1933 році в Австралії зареєстрували 98 випадків укусів людей: шестеро померло – через шість-двадцять годин, але більшість важко хворіли: болюча смерть наставала через декілька тижнів. Невеликий, не більший розміром за вишневу кісточку, павук вводить свою отруту безболісно, а вже через 15-20 хвилин після укусу з’являється біль у всьому тілі. Людина не здатна самостійно рухатися, їй важко дихати. Павутина у катіпо дуже міцна: миша, вбита павуком, зависає на ній, тоненькі нитки тримають гризуна і не рвуться. А одного разу отруйну змію, що попалася у сіть, цей павук вбив своїм укусом. «Чорні вдови» відомі тим, що відразу після запліднення самка з’їдає самця. Самець для неї – додаткові поживні речовини. Адже самка відкладає одразу по 2-5 схожих на горіхи ліщини коконів, у кожному з яких – до 500 яєць. А це потребує багато енергії.
Це все цікаво, звичайно, але мене більше цікавить статистика по Україні, аніж за кордоном…
Ця стаття присвячена тропічним павукам – родичам каракурта, що мешкає в Україні. Детальніше про каракурта можна прочитати у статті Наталії Глібовицької – http://www.naturalist.if.ua/?p=92 . Нажаль статистика про укуси каракуртів в Україні нам не є відомою.
[…] „чорні вдови” виробляють нейротоксин, що викликає у людини […]
[…] павуком Європи є Чорна вдова (Latrodectus Walckenaer 1805), яку на теренах азійських степів […]