Андрій М. ЗАМОРОКА
“…Життя більш напружене, ніж на суші,
більш плідне, нескінченне, що охоплює кожну краплю води
в океані, у цьому середовищі … життєдайному для міріадів істот…”
Жуль Верн
“20 тисяч льє під водою”
1869
Океан – основне середовище існування на нашій планеті, – з часів Жуля Верна і його знаменитого й ексцентричного капітана Немо, завжди манив дослідників своїми неозорим простором і таємницями. ХХ століття підняло перед людством останню завісу таємничості з океанічних глибин – вченими відкрито екосистеми глибоководних пустель, що живляться “органічним дощем”, гарячих ґейзерів, що поглинають отруйний сірководень, холодних метанових джерел, що живуть за рахунок природного газу… Здавалося б, усі основні екосистеми океану відомі, залишилось лише інвентаризувати усе розмаїття життя у них. Аж раптом, цьогоріч морські біологи оголосили про відкриття нового типу глибоководних екосистем, які поєднують у собі і гарячі ґейзери і холодні метанові джерела…
