Грибочки. Джерело ілюстрації: http://s-media-cache-ak0.pinimg.om
Андрій М. ЗАМОРОКА
У палеонтологічному літописі нашої планети є періоди, коли життя набувало фантастичних форм, випадаючи із загального еволюційного тренду. Прикладом цього можуть слугувати вимерлі девонські (320-470 мільйоноліть тому) істоти, які отримали назву Першотисів (Prototaxites). Вчені досі немають єдиної думки яке таксономічне становище займали ці орґанізми, проте, більшість фахівців схиляється до гадки, що то були гриби. Велетенські гриби, заввишки до 8-ми і завширшки до 1-го метрів!
Наприкінці травня 2015 року по стрічках новин різноманітних науко-орієнтованих інформаційних ресурсів пробігла блискавка, епіцентром якої став Університет Уппсали у Швеції. Вони зарябіли заголовками, які по-суті, можна звести приблизно до такого: “Нарешті знайдено втрачену еволюційну ланку між прокаріотами та евкаріотами!” І як часто буває в дослідженнях подібного плану, цей прорив став сукупним результатом багатьох років наполегливої праці та щасливої випадковості. Тож, що собою являє ця “втрачена ланка” і як вона вплинула на погляди вчених щодо еволюції евкаріотів на нашій планеті?
Чотириніг в'юнкий. Джерело ілюстрації: http://www.nature.com
Андрій М. ЗАМОРОКА
Змії викликають неоднозначні відчуття у більшості людей: вони одночасно і лякають, і зачаровують своєю загадковістю. Однак, є люди, для яких вивчення змій, – сенс життя. Їх захоплює розмаїття, спосіб життя, полювання та еволюція змій. Подібність змій до ящірок вказує на спільного предка, від якого обидві групи еволюціонували. А чисельні варіації видів ящірок із вкороченими ногами та й взагалі без ніг, вселяла вченим впевненість у близьких родинних зв’язках між зміями та ящірками. Проте, відсутність палеонтологічних даних, які були б підтвердженням спільного походження обох груп цих тварин, завше залишала простір для теоретизування. Знахідка скам’янілої чотириногої змії стала переломним моментом у візіях про час і місце виникнення змій.
Комахи є ключовим чинником успіху покритонасінних, однак, питання про те хто був першим квітка чи запилювач - залишається відкритим по нині день... Джерело ілюстрації: http://wikipedia.org
Андрій М. ЗАМОРОКА
Спільна еволюція комах і квіткових рослин, які вони запилюють, – факт відомий, напевно, ще з часів Чарльза Дарвіна. Взаємини цих живих істот, часом, набувають настільки химерних форм, що існування обох партерів стає неможливим один без іншого. І цілком логічним висновком є припущення, що запилювачі виникли разом із квітковими рослинами – своїми господарями. Однак, постає питання не цілком філософського характеру: хто був перший: квітка чи запилювач? Якщо квітка, то звідки, навіть у найпримітивніших покритонасінних, з’явилися нектарники та пристосування до запилення комахами, а якщо запилювач, то що вони запилювали до з’яви квіткових? Палеонтологічний літопис розкриває декотрі секрети, і скидається на те, що екологічна ніша запилювачів виникла значно раніше, ніж з’явилися квіткові рослини…
Вчені дипутують про час виникнення і предків квіткових рослин,які панують сьогодні на Землі. Джерело ілюстрації: starkeayresgc.wordpress.com
Андрій М. ЗАМОРОКА
Коли у 1956-му році Роберт В. Браун описав свого “ботанічного археоптерикса” – Санміґелію Левіса (Sanmiguelia lewisii Brown, 1956) із пізньотріасових відкладів Техасу (220 мільйоноліть назад), то здавалося, що давню дилему, йменовану “жахливою таємницею Дарвіна” – час виникнення покритонасінних рослин, було вирішено. Одначе, це тільки був початок гарячих дебатів та бродінь, адже деякі з палеоботаніків сумнівалися у приналежності Санміґелії до квіткових, оскільки достовірні знахідки останніх датуються лише початком крейдового періоду – 120-130 мільйоноліть назад… Відтак, маятник наукових візій з цього приводу періодично хитається то у сторону пермсько-тріасового то юрсько-крейдового періодів їх виникнення. Сьогодні, видається, він знову на стороні прихильників тріасової гіпотези, про це, власне, мова й піде далі…
Личинка омара дуже віддалено нагадує велетенського морського дорослого рака... Джерело ілюстрації: www.rsmas.miami.edu
Андрій М. ЗАМОРОКА
Сказати, що уявлення про еволюцію тварин впродовж останніх півтори століття були неправильними – це нічого не сказати! Запропонована у ХІХ столітті Ернстом Геккелем теорія виникнення тварин у вигляді вільноплаваючих пелагічних личинкоподібних істот була настільки зрозумілою і видавалася природною, що на ній побудувалася уся система донедавньої зоології… Проте, у вік молекулярної біології виявились настільки потужні несумісності між анатомією і морфологією з однієї сторони та ґенетикою – з іншої, що у науці назріла революція – личинкова революція.
Як виник зір у тварин? Джерело ілюстрації: http://www.futurity.org
Андрій М. ЗАМОРОКА
Майже усі тварини мають одну чудову здатність – бачити довколишній світ. Сприйняття цього світу відбувається через орґан, який породив цілу низку гарячих дискусій і не менш палких дебатів між непримиренними опозиціонерами – креаціоністами та еволюціоністами. Суть тих дискусій зрозуміла і не потребує свого роз’яснення, а той орґан – око… Станіславівський натураліст уже розповідав про виникнення і різноманіття очей у тваринному світі, тому сьогодні пропоную торкнутись проблеми виникнення і еволюції світлочутливого пігменту опсину.
З якої точки ведеться відлік життя? Джерело ілюстрації: http://www.cyano-biotech.com
Андрій М. ЗАМОРОКА
Коли у далекому 1986-му році Вальтер Ґілберт запропонував свою знамениту гіпотезу “Світу РНК” – первісне життя було не білкове, а функцію геному виконувала не ДНК, то це мало ефект вибуху бомби! У науковому світі розпочались бродіння: одні гаряче підтримували ідею Ґілберта, бо це було свіже віяння у зайшлій до глухого кута білкової теорії, а інші так само гаряче заперечували її, мовляв, що це нісенітниця… Одначе, за останні три десятиліття, назбиралось достатньо фактів на підтримку гіпотези “Світу РНК” і уже мало хто вголос заперечує її. Але питання про походження життя на цьому не вичерпується, а ставить нові завдання – як виникли живі істоти на базі РНК? З яких простіших форм вони еволюціонували? Де власне початок життя?
Різноманіття кольорів і форм найбагатшої видами групи біоти на Землі. Джерело ілюстрації: http.//scienceblogs.com Андрій М. ЗАМОРОКА
Жуки. Кожен п’ятий вид живих орґанізмів, відомих нині на Землі, є жуком. Їх різноманіття перевершило усіляку можливу людську уяву – понад 400 тисяч видів найрізноманітніших форм, кольорів і розмірів… Саме про них колись сказав Джон Бердон Голдейн, коли у розпалі диспуту із креаціоністом, останній його запитав про те, який висновок можна зробити про сутність Творця, дивлячись на його творіння, – “Він понадміру любить жуків”…
Камені вкриті іржею, утвореною в наслідок життєдіяльності сучасних киснедишних бактерій. Джерело ілюстрації: http://www.sciencedaily.com
Андрій М. ЗАМОРОКА
Древня атмосфера Землі мало чим нагадувала сучасну – понад 3 мільярди років тому її наповнювали ядучі гази, на кшталт, аміаку, метану та вуглекислоти… Слідів молекулярних а ні кисню, а ні азоту – основних компонентів нашої атмосфери, тоді взагалі не було… Одначе, усе кардинально змінилось із появою фотосинтезу і його побічного продукту кисню – він будучи аґресивною сполукою окислював усе на своєму шляху від солей заліза в океані до біологічних речовин у живих клітинах. Життя тоді опинилось на ґрані вимирання через токсичний кисень, але еволюція знайшла вихід – киснедишні бактерії!
