Category: Дискусії

Андрій М. ЗАМОРОКА

Цю історію важко було оминути увагою, оскільки вона торкається дуже дискусійної теми – змін клімату. Наприкінці жовтня 2013-го наукові оглядачі зарясніли заголовками, штибу “Небачене потепління поглинає Арктику”… Причиною для такого інформаційного вибуху став пресовий реліз групи науковців під керівництвом Ґіфорда Міллера із Університету Колорадо, що у США, ґрунтований на їх попередній публікації у міжнародному науковому журналі “Записки Ґеофізичних Досліджень” (Geophysical Research Letters). Те, як вони подали та інтерпретували результати своїх досліджень, заставило насторожитись багатьох вчених, одначе, стало поживним ґрунтом для усіляких спекуляцій екоалярмістів. Пропоную короткий аналіз суті їх дослідження і тенденційності у тлумаченнях.

Андрій М. ЗАМОРОКА

Сьогодні – 26 березня 2011-го року – відбудеться всесвітнє дійство під назвою “Година Землі”. “Станіславівський натураліст” у попередні роки активно висвітлював усі заходи у нашому рідному місті Станіславові, що були хоч якось пов’язані із цією атракцією. Одначе, брак активної промоційної кампанії звела цей захід до звичайного адміністративного перемикання важеля вуличного освітлення, без будь-яких спроб влади залучити населення до дійства… Але мова не стільки про незграбність адміністраторів від влади, а про те, що світом покотилася хвиля зворотної дії щодо Години Землі – Година Досягнень Людства…

Андрій М. ЗАМОРОКА

Наприкінці 2009 року я працював над оглядом п’яти найбільш вагомих відкриттів у антропології, склавши відповідний рейтинґ. На третьому місці я розташував знахідку Дарвініуса месельського (Darwinius masillae Franzen, Gingerich, Habersetzer, Hurum, Koenigswald et Smith, 2009), який був заанонсований палеоприматологами як проміжна ланка між вищими і нижчими приматами. Однак, днями мені трапилась на очі розгромна стаття американських вчених, які не лише поставили під сумнів, а й доводять протилежне стосовно раніше заявленої приналежності Дарвініуса…

Андрій М. ЗАМОРОКА

Нещодавній фільм “Аватар” викликав бурю емоцій і у пересічних глядачів, і у кінокритиків. На фоні справжнісінького цунамі позитивізму, мізерні бризки критики не просто губляться, а й не відчуваються зовсім. Я не маю наміру критикувати чи вихваляти фільм, а лише хочу привідкрити завісу того, що побачив науковець у лаштунках фільму, а не у його сюжеті. Бо на правду, “Аватар” показує нам дещо більше, а ніж боротьбу добра зі злом, історію кохання чи спецефекти. Це “дещо” я й пропоную вашій увазі.