Category: Зазираючи у мікроскоп

Травень 11, 2014
Ця розфарбована картинка - новий смертоносний коронавірус... Джерело ілюстрації: http://edition.cnn.com

Андрій М. ЗАМОРОКА

У відомому романі Івана Єфремова “Година Бика”, автор розповідає фантастичну історію про ізольовану людську цивілізацію на планеті Торманс, яка в наслідок неконтрольованої експлуатації ресурсів та перенаселення, зіткнулася із проблемою з’яви нових смертоносних вірусів і катастрофічних пандемій. І, дійсно, еволюція вірусів, як й інших істот, залежить від кількості поколінь та накопичення мутацій, що особливо прискорюється при перенаселенні популяцій їх господарів. Тільки за першу декаду ХХІ століття людство зіткнулося із новими вірусними пандеміями, на кшталт, свинячого чи пташиного грипу, а сьогодні, провідні медичні центри світу б’ють на сполох – з’явився новий смертоносний вірус…

Липень 30, 2013

Електронна мікросвітлина Велетенського вірусу - Мімівірусу Акантамеби всеїдної. Джерело ілюстрації: http://www.sciencephoto.com

Андрій М. ЗАМОРОКА

Велетенські віруси для вірусологів, добряча частина з яких дивиться на них лише як на інфекційні біополімерні аґенти, а не живі орґанізми, стали громом серед ясного неба. Вони виявились доказом реґресивної еволюції клітинних істот і перетворення їх на досконалих паразитів – вірусів. Власне, цей факт беззаперечно визнав вірусів живими. Сьогодні, коли вчені вивили найбільші з відомих вірусів, вчергове було підтверджено справедливість редукційної еволюційної гіпотези їх походження. Проте, відкриття також породило дискусію: “Яка верхня межа розмірів вірусів?…”

Вересень 17, 2012
Віруси. Джерело ілюстрації: http://www.123rf.com

Андрій М. ЗАМОРОКА

Походження Вірусів є однією із найбільших загадок сучасної біології. Понад те, у нетрях наукових бродінь, вірусологи розподілились на два табори: одні дотримуються думки, що Віруси – це лише молекули-біополімери, тоді як інші – живі істоти. Одначе, за останнє десятиліття, вчені виявили велетенських Вірусів, ґеном яких є співставним із клітинними істотами; у них є навіть свої паразити – Вірофаги! Усі ці відкриття, у буквальному розумінні, струсонули вірусологію й уявлення про цих істот.

Квітень 16, 2012
Паразитоїдна оса-їздець Лептопіліна Бовларда. Джерело ілюстрації: http://www.alexanderwild.com

Андрій М. ЗАМОРОКА

Паразитизм є найбільш еволюційно досконалою формою хижацтва, оскільки зникає потреба у смерті жертви. Одні – справжні паразити – живляться своїми жертвами, а інші – паразити-коменсали – об’їдають їх, живучи за рахунок їжі, яку жертва спожила. Одначе, у природі є ще паразитоїди та суперпаразити. Перші паразитують на жертві лише у якийсь один період свого життя, спричинюючи її кінцеву смерть, а другі є паразитами паразитів. Саме про ці дві групи істот й піде мова далі…

Жовтень 23, 2011
Камені вкриті іржею, утвореною в наслідок життєдіяльності сучасних киснедишних бактерій. Джерело ілюстрації: http://www.sciencedaily.com

 

Андрій М. ЗАМОРОКА

Древня атмосфера Землі мало чим нагадувала сучасну – понад 3 мільярди років тому її наповнювали ядучі гази, на кшталт, аміаку, метану та вуглекислоти… Слідів молекулярних а ні кисню, а ні азоту – основних компонентів нашої атмосфери, тоді взагалі не було… Одначе, усе кардинально змінилось із появою фотосинтезу і його побічного продукту кисню – він будучи аґресивною сполукою окислював усе на своєму шляху від солей заліза в океані до біологічних речовин у живих клітинах. Життя тоді опинилось на ґрані вимирання через токсичний кисень, але еволюція знайшла вихід – киснедишні бактерії!

Жовтень 13, 2010
Печера Кристалів. Джерело ілюстрації: http://www.stormchaser.ca

 

Андрій М. ЗАМОРОКА

 

На початку цього року, на сторінках “Станіславівського натураліста” я розповідав Вам про найбільш фантастичне місце на нашій планеті – Печеру Кристалів біля містечка Найка у Мексиці. Цю фантастичну місцину випадково надибали двоє рудокопів у 2000-у і вона одразу стала об’єктом пристальної уваги й теоретизувань вчених. Однак, найбільшу загадку печери було виявлено лише у минулому році. Отож читайте далі…

 

Липень 5, 2010
Просвічувальна електронна мікросвітлина вірусу Еболи. Джерело ілюстрації: http://my.opera.com.

Андрій М. ЗАМОРОКА
 

Вірус геморагічної пропасниці Еболи є настільки небезпечним для людини, що його відносять до потенційної біологічної зброї категорії “А”. Смертність від ураження вірусом Еболи складає від 50 до 90%, однак, найгірше те, що до нині не розроблено, а ні якихось загальних і прийнятних методів лікування, а ні вакцин. Вченим навіть достеменно невідомо звідки береться цей вірус… Усі сучасні знання про нього ґрунтуються лише на низці локальних епідемій, опосередкованих спостережень і теоретизацій, хоча його ґеном сиквеновано, а сам вірус успішно культивується у лабораторіях…

Квітень 20, 2010
Застглий асфальт на озері Пітч (острів Тринідад), у якому виявили живі орґанізми. Джерело ілюстрації: http://forum.xcitefun.net


Андрій М. ЗАМОРОКА

Наш час – то ера Великих біологічних відкриттів. Щодня людська цивілізація робить небачені потуги поступу у науці про життя, сповіщаючи про небачені до цього досягнення у розкритті законів і таємниць природи. Одні із досліджень породжують миттєві вигоди та біотехнології, а інші відкривають довготривалі перспективи фундаментальних знань. Мабуть саме до останніх й належить відкриття незвичних мікроорґанізмів, які живуть у природному рідкому гарячому асфальті.

Квітень 16, 2010
У цьому гарячому озері, що у Національному парку Єловстон (США), живуть Археї. Джерело ілюстрації: http://www.en.wikipedia.org

 

Андрій М. ЗАМОРОКА

 

Археї, вони ж Древні, не є героями фантастичних серіалів про подорожі іншими планетами чи комп’ютерних забавок, як може хто необачно подумав… Це абсолютно приземлені істоти, причому у цілковитому розумінні цього слова. Вони живуть поруч з нами, але ми про їх існування навіть не здогадуємось, вони є джерелом природного газу метану, який ми щодня запалюємо для приготування їжі, вони наші предки… То хто ж такі Археї?

Квітень 6, 2010
Пластикові вироби знайдені у шлунку мертвого альбатроса. Джерело ілюстрації: http://www.gadgets.boingboing.net


Андрій М. ЗАМОРОКА

Коли археологи майбутнього – років так через 1000 – розкопають культурні шари часу, в якому живемо ми з Вами, то вони назвуть його не космічним, термоядерним чи інформаційним, як пафосно йменують наші сучасники, а “Пластиковим віком”. То буде цілком справедливо, адже нині пластик практично витіснив інші побутові та промислові матеріали: метал, дерево та скло… Хтось з істориків майбутнього теоретизуватиме про плин людської історії від кам’яного, бронзового чи залізного віків до пластикового чи ще якого, що наступить у майбутньому…