Андрій М. ЗАМОРОКА
The New York Tines Magazine назвав всепланетарне зникнення комах “комашиним апокаліпсисом” (The Insect Apocalypses), пророкуючи скору загибель людства. Власне питання у тому чи стоїть людство на межі апокаліпсису, екологічного апокаліпсису, а чи маємо справу із дочасним ґвалтом? У третій і останній частині цього апокаліптичного циклу розповім про наше ймовірне життя без комах.
Андрій М. ЗАМОРОКА
Причини глобального вимирання комах, на загал, залишаються не цілком зрозумілими. Вимирання зафіксовані як у порушених діяльністю людини екосистемах, так і заповідниках та на малозмінених теренах. Однак, в усіх випадках вчені акцентують увагу на кількох причинах:
Андрій М. ЗАМОРОКА
Апокаліптичні віщування, феєрично змальовані Іваном Богословом десь наприкінці І століття н.е., як одну із покар людству, описують нашестя сарани, що п’ять місяців мала мордувати світ. Але схоже, що Іван дуже і дуже помилився, – він не знав екології, бо апокаліпсис щонайпевніше ознаменується масовим вимиранням комах. Ентомологи по усій Землі фіксують катастрофічне скорочення і чисельності, і видового розмаїття комах, а це тягне за собою збій роботи екосистем і загрозу існуванню людства.
Мирослава КРАЇНСЬКА
До дня збереження біорізноманіття
На сьогодні проблема збереження біорізноманіття набуває вкрай важливого значення. Адже, на Землі практично не залишилося такого місця куди б прямо чи опосередковано не втрутилась “рука людини” Так, технологічний проґрес, безперечно має низку переваг, оскільки значно полегшує життя людини. Проте, стрибкоподібний темп розвитку технологій та цивілізації чинить негативний вплив на біосферу та добробут людства в цілому. Зокрема, на продовольчу безпеку, вразливість до стихійних лих, енергетичну безпеку, доступ до чистої води та сировини. Це все впливає на здоров’я людей, а також суспільні відносини.
Андрій М. ЗАМОРОКА
“…Наскільки мені відомо, в жодній іншій частині світу, ніде, не існує настільки маленького уламка суходолу, так далеко віддаленого від найближчого материка, на якому б мешкав, відданий сам собі, такий великий чотириногий [хижак]…” Такі слова, 1833-го року, написав у своєму щоденнику Чарльз Роберт Дарвін, відвідуючи Фолклендські острови, під завершення епічної подорожі на вітрильнику “Біґль”. Ці слова він присвятив дивовижному фолклендському вовку.
Андрій М. ЗАМОРОКА
З тих пір, як у “Станіславівському натуралісті” я надрукував свою першу статтю “Чи загрожує біосфері шосте вимирання?“, проминуло уже сім років. За цей час наука зробила колосальний стрибок уперед – змінилися, здавалося б непорушні, візії світу і розуміння природних процесів. Тоді, у 2007-му, світ очікував невмолимого глобального вимирання і біосферної катастрофи, сьогодні ж, оглядаючись назад, мимоволі, з’являється скепсис щодо апокаліптичних віщувань. То чи справді біосфері Землі загрожує шосте вимирання?
Андрій М. ЗАМОРОКА
Це одна із найбільш цікавих загадок природи, якщо із вимиранням меґафаун мезозою чи палеозою менш-більш усе зрозуміло, то щодо плейстоценових тварин-велетів існує безліч гіпотез і жодна, допоки, не стала загальноприйнятою. Вимирання волохатих мамонтів і носорогів, печерних ведмедів і левів, великорогих оленів і шаблезубих тигрів, а також ще багатьох інших тварин, співпадає із кінцем останнього льодовикового періоду – близько 10-9-ти тисяч років тому. Логічно міркувати, що саме глобальне потепління спричинило їх масову загибель. Та чи це так?
Андрій ГЛОВ’ЯК
Вони були домінуючими хижаками пізнього пермського періоду. Вони були теплокровними, прудкими і вкритими шерстю. Вони були настільки схожими на нас – ссавців, що невідомо якою була б подальша еволюція, якби не їх вимирання. Ґорґонопсії зникли вкінці палеозойської ери…
Андрій М. ЗАМОРОКА
251 мільйонів років тому, на межі пермського й тріасового періодів, Землю сколихнула небачена раніше до того катастрофа, яка вражає своєю масштабністю. За дуже короткий відтинок часу вимерли ледь не всі живі організми, які населяли нашу планету в той час! Палеонтологи уже давно шукали винуватця трагедії, підозрюючи астероїд або комету, проте, причина виявилась цілком інша…
Андрій М. ЗАМОРОКА
Астероїдна гіпотеза зникнення динозаврів є загальноприйнятою і, фактично, доведеною. Проте, мене зажди цікавило: як один-єдиний астероїд, хай кратер від його падіння і складає 170 кілометрів у діаметрі, міг знищити усіх динозаврів на Землі? Я почав шукати і ось, що надибав – виявляється, Земля, 65 мільйонів років тому, була піддана масовому бомбардуванню метеоритними дощами…