Андрій М. ЗАМОРОКА
На берегах сучасної Адріатики, в глибині печер Динарських Гір, куди ніколи не проникає світло, у холодних підземних озерах і потічках мешкають загадкові істоти протеї. Мало кому, окрім окремих дослідників, щастило бачити цих незвичайних, безбарвних і позбавлених очей істот. Однак, де губиться їх рід у пітьмі мільйоноліть?…
Андрій М. ЗАМОРОКА
Змії викликають неоднозначні відчуття у більшості людей: вони одночасно і лякають, і зачаровують своєю загадковістю. Однак, є люди, для яких вивчення змій, – сенс життя. Їх захоплює розмаїття, спосіб життя, полювання та еволюція змій. Подібність змій до ящірок вказує на спільного предка, від якого обидві групи еволюціонували. А чисельні варіації видів ящірок із вкороченими ногами та й взагалі без ніг, вселяла вченим впевненість у близьких родинних зв’язках між зміями та ящірками. Проте, відсутність палеонтологічних даних, які були б підтвердженням спільного походження обох груп цих тварин, завше залишала простір для теоретизування. Знахідка скам’янілої чотириногої змії стала переломним моментом у візіях про час і місце виникнення змій.
Андрій М. ЗАМОРОКА
Еволюція є сліпим і різнонаправленим процесом. За тривалу історію життя на Землі вона породжувала дивовижних істот, які об’єднували у собі ознаки різних родин, рядів, класів і навіть типів. Усі вони претендують, ба, більше, – є проміжними ланками, за котрими полюють біологи. Кожна така знахідка викликає жваві зацікавлення та дискусії. Не став винятком і новоописаний дивовижний танзанійський чи то пів-крокодил, чи може пів-ссавець, одним словом крокодил-пів-ссавець…
Андрій М. ЗАМОРОКА
Уже минуло майже чотири роки, як науковий світ сколихнула звістка із арктичного архіпелагу Канади, де було віднайдено скам’янілі рештки унікальної істоти – Тікталіка Роса (Tiktaalik roseae Daeschler, Shubin & Jenkins, 2006). Ця тварина заповнила вакансію між рибами і земноводними, ставши тією проміжною ланкою, якої бракувало. Тепер модель “від плавця до лапи” набула стрункості й матеріальних доказів. Однак наука не стоїть на місці й нова палеонтологічна знахідка ставить більше запитань, а ніж дає відповідей…
Андрій М. ЗАМОРОКА
На південному-сході Бразилії палеонтологи віднайшли кістяк древнього крокодила Guarinisuchus munizi з родини Дирозавриди. Можливо особливої уваги ця знахідка і не привернула б, якби не два надзвичайні факти. Перший, то є те, що інші види досі вважалися виключно африканськими, за винятком Гіпозавра, що траплявся також і у Північній Америці. Друге, Ґварінізухус чи не єдиний вид древніх плазунів, який пережив глобальне вимирання у кінці крейдяного періоду на території сучасної Бразилії.
Ігор ЮРКЕВИЧ й Андрій ГЛОВ’ЯК
Норвезьким палеонтологам вдалося виявити, на арктичному острові, останки величезного хижого морського ящера епохи динозаврів, якому вони вже встигли дати нехитре прізвисько “the Monster” (“Чудовисько”). Місце останнього притулку Чудовиська у наш час виявилося пов’язаним з норвезьким архіпелагом Шпіцберґен (його норвезька назва Свальбард – Svalbard), який знаходиться за 966 кілометрів від Північного полюсу. Всього в ході двотижневої серпневої експедиції, дослідникам з Музею природничої історії Університету Осло (University of Oslo), вдалося відкопати 28 скелетів морських рептилій, які жили приблизно 150 мільйонів років назад і добре “законсервувалися” в шарах чорного сланцю. Це стародавнє кладовище, в часи юрського періоду, – приблизно, 200-145 мільйонів років тому, було покрите водою.